Теза «Єва – помічниця Адама» надовго став виправданням нерівності статей. Сумнівів, що може бути інакше, не виникало ще багато сотень років, доки технологічний прогрес та хід історії не звільнив жінку від оков побуту. Проте в тому, що між чоловіком та жінкою є відмінності, не сумнівається ніхто. Але в чому духовний сенс цих відмінностей? Чи дійсно нерівність зводиться до того, що жінка – служниця чоловіка? Чи не закралася в біблейський текст помилка, і жінка була створена Богом лише в помічники Адаму ?
Згідно Біблії, розподіл людини на дві статі є деяким закликом до ще більшої повноти. Але в чому полягає ця повнота і як здійснюється, які в ідеалі стосунки між людьми різної статі?
Дружина на «службі» чоловіка, або неточність перекладу?
Знайти прямі відповіді на подібні запитання в біблейському тексті непросто, адже перед автором Біблії не стоїть завдання дати детальний посібник з сімейного щастя або стати підручником психології стосунків.
Проте для усіх біблейських релігій Книга Книг – це система координат усього життя, вище одкровення та безперечне свідоцтво про світ і людину. Значить і «мистецтво» людських відносин, їх сенс можна знайти на її сторінках.
Отже, що ж в Біблії говориться про сенс «статевого сепаратизму»?
І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому помічника, подібну до нього (Бут. 2:18).
Бог Біблії створює дружину як «помічника» для чоловіка. Напевно, в Біблії немає важливішого слова, коли йдеться про таємницю стосунків між Адамом і Євою, ніж просте – «помічник».
Проте саме цей очевидний за змістом фрагмент тексту викликав і викликає досі безліч запитань та подивів. Не кажучи про те, скільки помилок та абсурдностей стали наслідком невірного тлумачення саме цього місця.
Ще блаженний Августин дивувався: «Ну яка ж Єва помічниця? У якому сенсі? Яке дивне найменування! Для чого взагалі повинна була з’явитися ця помічниця? Немає іншої відповіді, як тільки для народження дітей…».
І продовжуючи свій роздум, залишаючись гранично відвертим, Августин риторично запитує: «Якщо не для народження дітей, то для чого? Якщо для того, щоб разом обробляти землю, то помічником швидше був би даний чоловік… Якщо допустити, що чоловік нудьгував від самотності, то на користь співбесіди доцільніше було б жити разом друзям, ніж чоловікові та жінці».
Втім, для V століття, що ще не знало жінок в політиці, бізнесі та школі, запитання Августина «для чого?» було максимально конкретне. До того ж Блаженний Августин не лише не знав єврейської мови, але і не був знайомий з грецьким текстом Біблії.
Услід за ним, маючи в розпорядженні тільки Священне Писання в латинському перекладі тієї ж думки дотримується Фома Аквінський і уся західна богословська думка.
Таке «специфічне» розуміння одного-єдиного слова Біблії визначило в західній культурі і ставлення до жінки.
Насправді, яку ще допомогу Єва може надати Адаму, адже вона поступається йому в силі? Тому західні богослови єдине пояснення слову «помічник» знаходили в принципі дітородіння. А для чого ж ще, як не для народження дітей створена Єва?
Дружина створена не інакше, як щоб чоловік панував над нею, а вона мала до нього службове ставлення, – додають Августин та Фома Аквінський.
Щоб розібратися, про що дійсно йде мова, повернемося до тексту Біблії. Єврейський оригінал книги Буття оповідає далеко не про «помічника». Спожите тут слово «ецер» куди глибше за змістом, чим здається на перший погляд.
Так православний богослов та історик професор Сергій Троїцький (1878-1972) пропонував переводити семітське «ецер» як «що заповнює буття». Єва виступає не просто помічницею, а «тою, яка стоятиме віч-на-віч з ним, з Адамом».
Думка дуже містка : чоловік і дружина можуть стояти лицем до лиця, як би споглядаючи один одного, проникаючи в глибини один одного, наповнюючись новим змістом. Вони можуть бачити один в одному усю красу образу Божого. Це сама вічність, яка через любов з’єднує двох в єдине ціле.
Саме тому, як писав французький філософ Габрієль Марсель, сказати людині: «Я тебе кохаю» – те ж, що сказати їй : «Ти житимеш вічно, ти ніколи не помреш». Бо, по слову апостола Павла, любов ніколи не перестає (1 Кор. 13:8).
Інакше кажучи, йдеться не стільки про допомогу в праці і родовій функції, а про заповнення самого буття. Сприяння ж в праці, народження потомства мислиться, швидше, як наслідок цього заповнення. Чоловік має те, чого не дістає дружині, а дружина має те, що не вистачає природі чоловіка.
Вона та, через кого Він може стати чимось великим. Він той, за допомогою кого Вона зростає в повну міру. Ця відмінність – не взаємновідразлива, а взаємодоповнююча, взаємозбагачувальна. Вони разом тільки тому, що різні.
Як писав в IV столітті святитель Григорій Богослов, «Бог звершив достовірно найбільше диво, розділивши корінь і сім’я різноманітного життя на дві частини і влив в недра обох любов, спонукавши їх прагнути один до одного».
На жаль, ні латинський, ні грецький переклади Біблії не передають в повноті дивне значення слова «ецер». Втім, східні богослови і не приймали те вузьке уявлення про призначення жінки, яке пропонує блаженний Августин, кажучи про народження дітей.
Серед святоотцівських писань зустрічаються думки, по сенсу близькі до єврейського оригіналу. Так, грецькі отці Церкви називали Єву не просто тою що повинна тільки народжувати дітей, а повноцінним супутником Адама в його житті. Вона та, в кому Адам споглядає самого себе, тобто його віддзеркалення, «alter ego».
У якусь мить і сам Августин починає сумніватися в справедливості свого судження. Вже пізніше він говорить про певну «святу дружбу» чоловіка і дружини.
Отже, згідно Біблії, в спільному житті Адама і Єви відбувається повна зміна людини, розширення її особистості. Бог як би опосередковано – спочатку через пізнання людиною світу (наречення імен), а потім через взаємне пізнання чоловіка і жінки – приводить людину до повноти буття.
Сором є страх
Але дійсність свідчить про зворотне. І часто відповіддю на запитання про причини розлучення людей чується: «були занадто різні». Чому ж ця різниця між людьми, яка, згідно з біблейським текстом, була задумана Творцем, усвідомлюється нами як трагедія? Відповідь знаходимо вже в третій главі книги Буття, де розповідається про гріхопадіння.
Гріх входить в життя перших людей і у світ. Адам і його дружина не встояли в любові Божій і позбавляються Вічного разом з вічністю. Саме тут ми вперше дізнаємося значення імені Єва. Роду людському загрожує небезпека назавжди зникнути з лиця землі – адже безсмертя втрачене.
Смерть входить в природу людини. Адам в жаху, він і увесь рід його приречений на загибель, і в останній надії він прозріває таїнство статей і нарікає ім’я дружині своїй. Віднині вона – Єва (буквально з єврейського – життя), бо стала матір’ю всього живого (Бут. 3:20).
Це вже не та«що заповнює буття», а та, яка народить дітей, дасть роду людському життя. Гріх, згідно Біблії, не лише змінює соціальні стосунки чоловіка і дружини – він породжує і їх відчуженість один від одного, ламає їх природу, вбиває в Єві ту, через яку Адам був покликаний рости. Адам віднині перестає бути тим, через якого Єва прагне до повноти.
Тепер їх завдання – продовжити рід, тобто втілити спершу хоч би один з аспектів своїх стосунків. А справжня людяність стає складною перспективою, адже віднині між чоловіком і жінкою виникає відчуженість, страх, недовіра. Їх колись блаженна різниця перетворюється на проблему, а стосунки втрачають глибинний сенс.
Раніше вони були обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися (Бут. 2:25), тепер же розплющилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили фігові листя, і зробили собі опоясания (Бут. 3:7). Але сором з’являється тільки там, де немає любові, де існує відчуженність.
Ми соромимося саме того погляду, який усвідомлюємо як чужий. Адам і Єва, випавши з таємниці взаємної любові, приречені на самотність і взаємну недовіру. Віднині усе, що відбуватиметься у їх світі, буде більш схоже на битву, а не на заповнення буття. «Інший» віднині – мій ворог, чужий та дивний.
Як же тут бути? Невже цей страшний розрив невиліковний, невже він – хронічне захворювання? Євангеліє з усією переконливістю заявляє зворотне.
Як у Старому Завіті найбільшим дивом, вінцем та сенсом творіння виступає шлюбна пара – Адам і Єва, так і в Новому Завіті, своє перше чудо Христос здійснює на шлюбному бенкеті (Ін. 2:1-11).
Очевидно, що мова Священного Писання проводить паралелі між цими подіями. Бог не відвернувся від людей, не залишив їх навіки у взаємній самотності. Ця перспектива зростання, повернення людей до повноти буття та спілкування як і раніше усвідомлюється Біблією як первинна.
Адже любов є дар Божий. І саме любов повинна здолати прірву, що виникла між синами Адама та дочками Єви.
І сказав: Тому залишить чоловік батька і матір і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог поєднав, людина нехай не розлучує (Мф. 19:5-6).
Разом і назавжди
У світі, де роз’єднаність та протиположність осмислюється як норма, шлюб дійсно можна назвати дивом, що перевершує усі природні стани.
Тому що перебування в шлюбі – це єдина можливість двом абсолютно різним людям, завдяки взаємній любові, стати одним цілим.
Апостол Павел в Посланні до Єфесян називає стосунки між чоловіком та жінкою великою таємницею, подібною до відношення Христа і Його Церкви (Єф. 5:21-33).
Життя в шлюбі апостол порівнює з богоспілкуванням! Така сильна паралель свідчить про те, що любов в шлюбі є абсолютним відновленням втраченої повноти.
Адам і Єва разом починали життя на землі, в раю, разом були вигнані з раю, разом ростили дітей, пережили смерть Авеля від рук Каїна і інші скорботи, що випала на їх долю. Вони навіть разом відійшли у світ інший, і обоє опинилися в пеклі.
Цю гірку чашу втрати первинної любові, богооставленності Адам і Єва випили, не покинувши один одного, – це їх найглибший покаянний крок.
В православній традиції на іконі Воскресіння Христового зображено зішестя в пекло Христа, Який виводить з пекла… цих двох людей, що зберегли вірність один одному до кінця.
Вони разом жили, разом померли і разом були врятовані Христом. Йдеться вже не про дві людські долі, а про одну долю двох людей, пов’язаних нерозривно, навіки.
Ігор Петрівський
Джерело – foma.ru
Переклад – “Волинь Православна”
