Саме таке запитання дуже часто можуть православним задати послідовники різних протестантських деномінацій, приводячи як контраргументи наступні біблійні тексти: «Господу Богу твоєму кланяйся і Йому єдиному служи» (Мф. 4. 10).
«Бо Єдиний Бог, Єдиний посередник між Богом і людьми – Людина Христос Іісус» (1 Тим. 2. 5). Вони часто звинувачують православ’я в ідолопоклонстві, в тому, що святі замінили навіть самого Христа…
Такі запитання виникають нерідко і в тих людей, які звершують свої перші кроки на шляху до Православ’я. Тому кожен із нас, за словом апостола Петра, має бути завжди готовим дати чітку та правильну відповідь про свою надію і віру (1 Петр. 3. 15).
Священне Письмо, говорячи нам, що нікому не можна возносити божественне поклоніння, крім єдиного істинного Бога (Вих. 20. 2-5), разом з тим навчає, що святі угодники Божі достойні нашої шани, про що свідчать наступні цитати біблійного тексту: «у вічній пам’яті буде праведник» (Пс. 11. 6), «пам’ять праведного буде благословенна» (Притч. 10. 7), «тепер возвеличим славних мужів і отців роду нашого» (Сирах. 15. 14).
Почесті та шанування святих – це традиція древніх християн, яка зберігається ще з апостольських часів. Без лишніх слів зрозуміло, що того, кого жорстоко мучили за ім’я Христа, і хто не відрікся від віри, відразу після смерті благоговійно шанували інші віруючі.
Древнє передання свідчить, що на гробницях християнських мучеників звершували перші богослужіння – літургії, до святих возносили молитви, і зрозуміло, що святому надавалась особлива шана, але не як якомусь окремому богу. В першу чергу самі ці люди, які померли за Іісуса Христа були проти того, щоб їх возносили в ранг божества.
Ми ж,наприклад, шануємо пам’ять людей, які віддали своє життя за Вітчизну, навіть ставимо пам’ятники їм, щоб майбутні покоління пам’ятали та шанували. То чому ж християни не можуть вшановувати пам’ять тих людей, які особливо вгодили Богу своїм життям або мученицькою кончиною, і при цьому називати їх святими.
«Згадуйте наставників ваших», – закликає нас апостол Павел в посланні до євреїв, – «і дивлячись на завршення життя їхнього, наслідуйте їхню віру» (Євр. 13. 7). Псалмопівець та пророк Давид сам прагнув до святості та до святих. В п’ятнадцятому псалмі він вигукує: «… до святих, які на землі і до дивних Твоїх, до них все стремління моє».
Для православного християнина святі мужі, преподобні, подвижники, мученики ніякою навіть найменшою мірою не затіняють і не віддаляють від Христа. Уважно придивіться скільки місця займають святі в текстах ранкових та вечірніх молитов, і ви побачите справжній стан речей… Вникніть в зміст будь-якої молитви тому чи іншому святому – там в центрі Христос Бог. Святі анітрохи не зменшують Його достоїнства та Божої слави.
Навпаки, все їхнє життя було повністю присвячене лише Богу, заради Нього і для Нього вони жили. Їхня слава та честь – це слава Христа: «і славу , яку Ти дав мені, Я дав їм» (Ін. 17. 22). Вони виконали те, до чого призивав Іісус Христос в Євангелії – «будьте святі, тому, що Я є святим», і святі показують своїм життям, що це можливо для кожного із нас.
Що стосується тексту із першого послання до Тимофія про єдиного посередника між Богом і людьми – Іісуса Христа (1 Тим. 2. 5), то тут виникає необхідність більш уважно розглянути дане речення. Так, Христос – один посередник між Богом і людьми, тому, що між Сином Божим і Богом Отцем присутній тільки Дух Святий, і ці взаємостосунки не потребують інших посередників.
Але між нами та Христом Іісусом – величезний духовний простір, і тут завжди були і є і посередники, і заступники, і молитвеники. Наприклад, про Мойсея сказано, що коли Господь прийняв рішення покарати ізраїльтян, він (Мойсей) благав за них, при цьому згадуючи імена святих, явно звертаючись до їхнього заступництва. Мойсей став в молитві до Господа свого і сказав: «да не возгориться гнів Твій на народ Твій… згадай Боже Авраама, Ісаака, і Якова…, і відмінив Господь те зло, яке чекало на ізраїльтян». (Вих. 32. 11-13).
Далі в книзі Іова сам Бог говорить наступне: «… І раб мій Іов нехай помолиться за вас, бо тільки його лице Я прийму» (Іов. 42. 8). Апостол Яків в п’ятому розділі свого послання нагадує нам про силу молитви пророка Іллі, коли той помолився і три з половиною років не було дощу, а після цього знову помолився і дощ пішов, і земля дала плоди.
З вище наведених текстів видно, що не в усіх молитви однакові і не всі молитви та прохання Бог приймає, а лише дійсно святих, чистих серцем і з полум’яною вірою. І ми благаємо їх, щоб вони помолились за нас, і віримо та сподіваємося, що Господь виконає їх прохання, «… чого не попросите з вірою в молитві, отримаєте» (Мф. 21. 22).
Протестанти вірять в силу молитви святих, але тих святих, які ще не перейшли межу життя та смерті. А той, хто вже перейшов у вічність, він ніби став безсилий, ніби заснув, очікуючи на суд Божий (Екл. 3. 19). Крім того, говорять вони, святі не чують наші молитви, тому що вони не всюдиприсутні, на відміну від Бога.
Почнемо з останнього, якщо говорити про можливість святих спілкуватись одночасно з різними групами людей, віддалених великою відстанню, то відомо, що деякі святі володіли подібним даром ще при своєму земному житті. Так, наприклад, апостол Павел пише християнам міста Колоси: «хоча я і відсутній тілом, але духом перебуваю з вами, і радію, бачачи благоустрій та твердість вашої віри (Кол. 2. 5).
А про померлих праведних, імена яких згадував вище Мойсей сказано: «Я Бог Авраама, Ісаака і Якова, бог живих а не мертвих» (Мф. 22. 31-32), тобто вони далі живуть з Богом, і померши в цьому світі вони воскресли у світі вічному.
Апостол Павел про це говорить так: « ви приступили до гори Сіону, до міста Бога Живого, до Єрусалиму Небесного, до безлічі ангелів, до Торжествучого Собору і первістків написаних на небесах, і до Судді всіх – Бога, і до духів праведників, які досягли досконалості» (Євр. 17. 22-23).
Ще можна почитати книгу Одкровення п’ятий розділ восьмий вірш: «Тоді двадцять чотири старці впали перед Агнцем, маючи перед собою кожен гуслі і золоті чаші повні фіміаму, які є молитви святих». І це далеко не весь перелік відповідних текстів.
Висновок такий – Церква Христова це сукупність віруючих жителів неба та землі, які і складають Одне Містичне Тіло Христове, главою якого і є Христос (Єф. 1. 22) а всі ми, в тому числі і святі, живі чи померлі – члени одного Тіла живем для Господа, помираєм для Господа, і тому, живем чи помираєм, завжди Господні. (Рим. 14. 7-8).
І невже члени одного тіла не дбають один про одного? Невже нога спіткнувшись не перекладає всієї ноші тіла на іншу. Невже права рука не підтримує ліву, переживаючи за неї? Невже не посилає здоровий орган тіла імпульс головному мозку про те , що почав хворіти сусідній?
Так і святі моляться за нас до Господа, щоб не було розділення в тілі, а усі члени однаково дбали один про одного. Тому якщо страждає один член, з ним страждають усі члени, якщо славиться один член, з ним радіють усі члени (1 кор. 12. 25-27).
«Вишній Єрусалим – … він матір всім нам»( Гал. 4. 26). Жителі одного міста, коли побачать інших в біді, за першим закликом поспішають на допомогу. Так діють і православні і протестанти, і ті, і інші моляться один за одного, не дивлячись на труднощі, тільки аби допомогти справою або молитвою.
То чому за нас не можуть помолитися та попрохати Бога апостоли або інші святі? В дні свого життя апостоли за словом Христа любили ближніх та молилися за них, «ми не перестаємо молитись за вас» (Кол. 1. 8). То невже після того, коли «вони вийшли із тіла і вселились у Господа» (2 Кор. 5. 8 ), вони стали менше любити тих, хто лишився на землі, невже вони втратили ту любов в Христі Іісусі, про яку самі писали, що вона ніколи не перестає (1 Кор. 13. 8)?
Ні, ні і ще раз ні! І просто неможливо повірити в те, що апостоли Петро і Павел, які під час свого земного життя силою Божою творили дива, воскрешали мертвих, звершували інші дивні подвиги, заснули і сплять вже дві тисячі років, забувши про усіх! Ні! Вони можуть нам допомогти, і помолитись за нас перед Богом, якщо ми щиро про це благатимемо.
А скільки див і сьогодні Бог звершує через молитви святих, через їхні нетлінні тіла та святі ікони (зображення святих). Достовірних свідчень цьому – велика множина, і цьому зовсім не протирічить Священне Письмо, «бо віра без діл мертва» (Іак. 2. 25), а справи святих видимі усім тим, хто бажає їх бачити.
Тому якщо людина залишить буквоїдство, вирветься з полону упередженого бачення, та у важких хвилинах свого життя буде в молитві звертатись до святих угодників, то вона отримає справжній благодатний досвід допомоги, який не потребуватиме якихось теоретичних доказів та обгрунтувань.
Священик Феодор Кулініч
Газета – “Волинь Православна”, 2015, №9
