У наш складний механізований вік не просто вберегти своє особисте домашнє життя від потрясінь. Соціальні зміни, новітні пристосування, що полегшують побут, докорінно змінили сімейне життя. Сім’ї, що складалися раніше з декількох поколінь, стали меншими, роздробилися. Для багатьох будинок тепер – щось на зразок великої спальні, де члени сім’ї збираються, їдять, сплять, і цим їх спілкування обмежується. А сімейне життя тим часом зводиться нанівець. Сім’ї продовжують розпадатися. Багатьох людей чергова сімейна чвара заводить у безвихідь. Чому в сім’ї немає згоди і як зберегти любов? Ці та інші запитання ми задали протоієрею Володимиру Пархоменку.
– Отче Володимире, розкажіть, з чого починаються розбіжності в сім’ї?
– Варто відразу визначитися, про які сім’ї ми говоритимемо: чи воцерковлених людей, чи віруючих номінально, чи невіруючих зовсім. Це має принципове значення. Якщо говорити про розлади в сім’ях, де життя не визначається церковним світоглядом, то ми можемо побачити загальні психологічні закони, починаючи з неспівпадання інтересів і закінчуючи відсутністю культури дошлюбних стосунків і спілкування в цілому. Причин для розбіжностей може бути багато. Але, безумовно, для всіх сімей є і загальні причини нерозуміння між подружжям.
Одружуючись, люди починають жити так, як до весілля вони не жили. Дві людини починають розділяти один з одним дах, їжу, їм необхідно разом ухвалювати рішення, залагоджувати життєві проблеми і труднощі. У таких ситуаціях загострюються суперечності, виявляються всі вади і недоліки, які до цього люди могли приховувати.
Але головну роль відіграють принципи побудови шлюбу. Якщо ми говоритимемо про релігійну сім’ю, то в ній чоловік – голова сім’ї, у нього є пріоритет в ухваленні рішень. Якщо трапляються суперечки, то дружина-християнка знає, що вона повинна поступитися. А якщо хтось з подружжя наполягає на своєму, то, звичайно, в сім’ї відбувається розлад. Примирення проходить через діалог. У суспільстві сьогодні навіть з’явилися нові моделі шлюбів: тимчасовий шлюб, гостьова сім’я. І частина проблем вирішується за рахунок того, що подружжя не весь час разом. Але це нехристиянський підхід. Православна Церква зберігає модель шлюбу, закладену Богом.
– Як уникнути сімейних суперечок?
– Якщо ми візьмемо статистику, то відсоток розлучень в християнських сім’ях не такий вже і великий. Це говорить про те, що релігійний союз раніше був міцним, і таким він залишився і в сьогоднішній час. Шлюб, побудований на православних принципах і традиціях, дуже міцний. По-перше, між подружжям має бути світоглядна єдність. Це дуже важливо. По-друге, християнський союз припускає ієрархічну влаштованість, де чоловік – голова сім’ї. Він повинен молитися за всю свою сім’ю, розуміти і усвідомлювати відповідальність за неї. У будь-якій сім’ї неминуче виникають суперечності, але фундаментальні рішення повинен ухвалювати все-таки чоловік. А дружина дає йому можливість проявляти свою волю. І, нарешті, ще один дуже важливий момент. Існує таке поняття, як гріх. Гріх руйнує життя кожної людини, її душу. Але якщо люди живуть церковним життям, регулярно сповідаються, то гріхи, що створюють тріщини в сім’ї, лікуються і не приводять до фатальних наслідків.
– А якщо сім’я вже на межі розлучення, чи можна повернути колишні стосунки і відчуття?
– Якщо ми говоримо про високе релігійне поняття любові, то, звичайно, можна. Річ у тому, що шлюбна любов починається з природних поривів і симпатій. І з погляду християнства ця любов повинна постійно зростати. З роками подружжя втрачає тілесну красу. І якщо їх любов застигла на якомусь психофізіологічному рівні, то, звичайно, вона не витримає випробування часом. Духовна любов, навпаки, розвивається, росте, не помічаючи зовнішні складові.
Якщо подружні стосунки зруйновані, то за християнськими законами їх можна повернути. Існує покаяння. Можна покаятися і зрозуміти, що якщо інша людина поряд з тобою, значить, вона тобі потрібна і тобі необхідно пройти з нею певний шлях. Християнин завжди примиряється з життям через ідею Божого промислу про себе. І немає сенсу повертати фізіологічну закоханість, яка колись була. Адже є можливість відродити глибоку духовну любов. У моєму священицькому житті були приклади. Чоловік і дружина жили формально, ради дітей. Але з часом вони обоє прийшли до віри, яка возз’єднувала їх на якісно іншому рівні. А бувають і зворотні ситуації, коли люди, проживши в шлюбі 20 років, намагаються знов пережити першу закоханість. І чоловік, проживши з жінкою дуже багато часу, залишає її, знаходячи собі молоду дівчину.
– Чому так відбувається?
– Так відбувається, якщо чоловік не живе церковним життям. Пробувши з дружиною довгі роки, він нічого не придбав, тому що його любов у шлюбі не росла, і йому забажалося оновлення. Але подібний крок згубний, така закоханість за своєю суттю фізіологічна, а значить, і короткочасна. Справжня любов народжується тільки з подвигом, з жертовністю. Є приклади, коли молода сім’я від батьків отримує все: квартиру, машину, інші зручності, але вони не живуть разом. Чому? У їх житті немає місця подвигу. А молодята, які жили на знімних квартирах, їли на колінах і спали на одних матрацах, зберігають свій шлюб довгі роки. Вони багато що разом вистраждали.
– Підсумовуючи нашу бесіду, отче Володимире, скажіть, як потрібно вибудовувати стосунки подружжю, щоб їх спільне життя було щасливим і довгим?
– Дар любові потрібно зберігати. У своєму житті все добре треба берегти. Вінчане подружжя повинне щодня молитися один за одного. Якщо ми грішимо один проти одного, то треба сповідатися. Зараз порушується сакральність шлюбу. Але шлюб – це союз, який у жодному випадку не можна зраджувати. Не можна нікому розповідати про свої сімейні стосунки. Про те, що відбувається між чоловіком і дружиною, навіть батьки не повинні знати. А у нас по телевізору показують чвари і життя двох в найдрібніших подробицях. Як тільки третя сила під будь-яким слушним приводом втручається в життя подружжя, починає наростати купа проблем. Якщо навіть цих правил дотримуватись, то будь-які труднощі чоловік і дружина переживуть разом.
Бесідувала Олеся Захарова
