Прості і складні питання сімейного життя
Створити щасливу сім’ю і зберегти її під дією всіх життєвих випробувань завжди було важким завданням. Випробування підстерігають подружжя протягом всього сімейного шляху. Особливо непросто це в наші дні, коли так багато спокус, а традиції сімейного благочестя зруйновані. Як зберегти шлюб? Від кого залежить сімейне щастя? Чи потрібний подружжю загальний духовний отець? І в чому різниця між духівником і духовним отцем? Про це бесіда з керівником інформаційно-видавничого відділу Володимир-Волинської єпархії протоієреєм Володимиром Ровінським.
– Отче Володимире, часто люди плутають поняття «духовний отець» і «духівник». Чи є різниця між цими поняттями?
– Було б добре, щоб духівник і духовний отець були в одній особі. Найчастіше, так воно і буває. Хоча, нерідко це можуть бути різні люди. На думку святителя Феофана Затворника і ряду інших отців Церкви, різниця між ними полягає ось в чому. Духівник – це священик, який приймає нашу сповідь і молиться про прощення (залишення) наших гріхів. Духовний отець – це священик (можливо навіть, духовно досвідчений мирянин або простий чернець), порадами, повчаннями, застереженнями якого ми користуємося на шляху до спасіння.
– Яка роль духовного отця в житті подружжя і чи обов’язково подружжю мати загального духовного отця і духівника?
– Потенційно роль духовного отця для сім’ї величезна. Якби у нас було більше отців, здатних духовно окормляти цілі сім’ї, у нас було б більше і справжніх православних сімей… На практиці, на жаль, в кращому разі тільки один з вінчаного подружжя воцерковлений настільки, що усвідомлено шукає керівництва в духовному житті. Другому із подружжя достатньо від священика ролі духівника, в тій формі, про яку згадує святитель Феофан: прийняти рідкісну сповідь і помолитися про прощення гріхів.
Доводилося мені іноді спостерігати, як подружні пари уникали сповіды у загального духівника або усвідомлено втаювали при цьому ряд гріхів. Не можна нам забувати, що таємниця Сповіді недоторканна, і пастир не має права її відкрити навіть під страхом смертним. Хоча бувають інші ситуації. Наприклад, ще до весілля майбутнє подружжя окормлялось у різних священиків. Після Вінчання, один з них приймає духовного отця своєї половини як духівника, а за порадою і повчанням в духовному житті продовжує звертатися до колишнього священика. Подружжю добре мати загального духовного отця, рівно настільки, наскільки у них загальні цілі і завдання сімейного життя. Якщо мета християнської сім’ї – успадкування життя вічного, то один із засобів його досягнення – загальний покажчик до нього – духовний отець для чоловіка і жінки.
– А якщо склалося так, що в сім’ї у чоловіка і дружини різні духовні отці і їхні думки мають розбіжності, як бути у такому разі?
– По-перше, необхідно сповістити духовного отця про думку духівника одного із подружжя з проблематичного питання. Досвідчений священик завжди зважатиме на реальну ситуацію, яка склалася в сім’ї, зокрема з думкою іншого духівника. По-друге, в питаннях влаштування духовного життя сім’ї, духівники повинні керуватися не стільки своєю думкою, скільки думкою Святого Євангелія і учіння Церкви. Тому особливих розбіжностей тут бути не повинно. По-третє, подружжя не звільняється від особистої відповідальності за життя своєї сім’ї. Тому, розглядаючи і враховуючи думку духівника, повинно самостійно ухвалювати рішення.
– Буває, що подружжя перебільшує роль духівника і намагається перекласти на нього вирішення своїх сімейних проблем.
– А не треба перебільшувати. Ось якби вони жили в духовно добре влаштованому монастирі, де є старці, які уміло ведуть до спасіння, а вони як послушники ради цього спасіння вдаються до абсолютного і безумовного послуху, тоді можна говорити про повне відсікання своєї волі і це було б на користь душі послушника. Але оскільки ми говоримо про життя у миру, і бажанні влаштувати сімейне життя на духовних початках, то тут треба пам’ятати про особисту відповідальність за сім’ю, яку ти створив і за яку даси відповідь. Не повинні тут і духівники допускати надмірного керівництва справами чужої сім’ї. Керівництво повинне торкатися, головним чином, питань духовного життя. Не варто благословляти, в який колір фарбувати огорожу на дачі і скільки раз на рік відвідувати улюблену тещу.
– Отче Володимире, в багатьох сім’ях виникають ситуації, коли один з подружжя відмовляється приступати до будь-якої, навіть дріб’язкової, справи і ухвалювати яке-небудь рішення, поки не отримає на це благословення священика, а чоловік (дружина) проти такої позиції. Виникають складнощі і конфлікти. Як тут правильно поступати?
– Поступати треба так, щоб в сім’ю повернути мир і згоду. По-перше, в обов’язки духівника не входить благословляти або не благословляти «будь-яку справу» і «будь-яке рішення». Поганий той духівник, який такі функції на себе покладає, удвічі погане те чадо, яке від духівника того вимагає. По-друге, наявність духовного отця у подружжя повинна не ускладнювати стосунки між ними, а, навпаки, сприяти їх поліпшенню.
– Наскільки, на вашу думку, допустиме втручання духівника в інтимну сферу життя?
– Мені здається, якщо людина на сповіді кається, згадуючи про ту або іншу сторону інтимного життя, духівник повинен від чогось застерегти, в чомусь нагадати норми євангельської моралі.
– Відомі випадки, коли духівники благословляють розлучатися або жити подружжю як братові з сестрою. Чи допустимо це?
– Я чув про такі випадки. Знаю, що дійсно існують такі ситуації, коли невідворотною стає необхідність розлучатися – це допускають і церковні правила. Подальше сумісне життя може привести до духовної загибелі чоловіка і жінки. Тому не поспішаю засуджувати всі благословення такого роду. Але, як я розумію, тут питання ставиться про інше – деякі духівники взагалі вважають шлюб за справу погану і негідну своїх «високогідних» духовних чад. Безумовно, такий підхід недопустимий. Він противоречить учінню Церкви. У Священному Писанні сказано однозначно: «Що Бог поєднував, того людина да не розлучає» (Мар.10:9). Обов’язок духовного отця вчити, наставляти, але не наказувати, не ламати волю своїх чад.
– Наскільки значуще слово духовного отця в ухваленні рішень подружжям?
– Слово духовного отця має бути значущим. Але воно має бути в той же час мудрим, тверезим, зваженим, відповідальним, покірливим і головне – рекомендаційним. Пам’ятаєте, як в Євангелії, Христос, коли оповістив Заповіді Блаженств, то не наказував, не ламав волю Своїх слухачів, а, ніби радив, бажав їм щастя (слово «блаженний» на старослов’янській мові означає те ж саме, що в сучасній російській мові слово «щасливий»). Ось такий підхід і повинен здобувати духовний отець стосовно своїх чад. А подружжя повинне прислухатися до поради духовного отця і самостійно ухвалювати рішення.
– Яке ж головне завдання духовного отця в православній сім’ї?
– Бути на життєвому шляху сім’ї тим придорожнім стовпом, який вірно указує напрям до Христа і життя вічного. Ця думка, гадаю, буде згодна і зі святими отцями, які бачили в духовному отцеві «покажчика» до спасіння, а в старцеві – «водія». Не треба від духовного отця вимагати ролі старця. Старець може бути там, де є послушник, який готовий повністю віддати свою волю в руки старця, здатного привести цю душу в Царство Небесне. А оскільки ми, в умовах сім’ї, не зможемо бути такими послушниками, керуватимемося порадами духовного отця і братимемо на себе відповідальність за ухвалення рішень.
– Що, на Ваш погляд, є головним у стосунках між подружжям?
– На мій погляд, любов… жертовна.
Бесідувала Наталія Єрмакова
Культурно-просвітницький православний жіночий журнал «Самарянка»
Підписний індекс в «Каталозі видань України» – 49503
Замовлення журналів через редакцію телефоном – (056)-789-15-48,
або по електронною поштою: samaryanka@i.ua
Адреса редакції для листів: 49027, місто Дніпропетровськ, а/я 1853
