Матеріальний світ, що оточує нас, світ предметів – щоденних свідків нашого життя – не безмовний. Житло людини розповість про господаря, мабуть, більше самого господаря. І якщо православна людина на вулиці, в автобусі, в магазині нічим зовні не виділяється, то будинок її все ж таки має свої особливості.
А тому не зайвим буде поговорити про естетику православного будинку.
Приходський священик часто буває в помешканнях своїх прихожан. Його запрошують освятити квартиру, відслужити домашній молебень, кличуть до хворого звершити таїнство соборування. Під час таких відвідин я завжди звертаю увагу, яке місце відведене домашнім іконам, як вони розміщені, чи є перед ними лампадки або підсвічники. Чи є в будинку Євангеліє, духовні книги.
Радісно буває зустріти гарно оформлений, підтримуваний в чистоті, живий святий куточок з іконами, засвічену перед ними лампаду, чисту пелену під образами. Скільки любові в такій турботі! Та й це і природно. Найдорожче для нас – Бог. Тому і дорогі нам зображення Спасителя, Пречистої Його Матері, угодників Божих – святі ікони.
Але шкода буває господаря або господиню будинку, де сиротливо виглядає з комоду або серванту притулений до випадкової вази покороблений паперовий образ в півдолоні, та ще й покритий пилом.
Іноді, особливо в тих сім’ях, де православна церковна традиція якось переривалася, віруючі і цілком благочестиві господарі не знають, як їм краще облаштувати нові для їх будинку святі ікони, лампади, підсвічники. Адже ікона – це святиня, але вона і виріб, що має свою форму, вигляд, ціну. Як «вписати» її в звичну обстановку, що склалася?
Раніше все вбрання селянської світлиці йшло від святого куточка з іконами. І сьогодні краще визначити для ікон зручне, гарне місце у вільному кутку або на стіні, навіть якщо це буде потребувати певної перестановки.
Під час молитви або в свята перед іконами запалюють лампаду або свічку. Полум’я лампади, що горить та підноситься вгору, – символ нашої молитви, нашого горіння до Бога. Відзначимо, що лампада безпечніша в побуті. Але все таки для урочистих або особливих випадків добре мати в будинку і підсвічник, свічки. Лампади бувають декількох видів: підвісні і ті, що можна поставити. Господар будинку, виходячи з естетики та зручності, може вибрати собі ту або іншу.
Ікону прийнято ставити не прямо на полицю, а на невелику гарну серветку, або, як її називають, пелену. Вона може бути прикрашена вишивкою, мереживом. Тут цілком можуть показати себе фантазія, смак та уміння господині.
Якщо немає вільного кутка або зручної частини стіни і при цьому шкода порушувати інтер’єр, що склався, то ікони можна розмістити на книжковій полиці, комоді, невисокому серванті, піаніно. Тимчасово, звичайно. У такому разі слід звернути увагу, які книги знаходяться на полиці, чи цілком вони поєднуються зі святинею, що розташована над ними.
Можливо, краще прибрати їх або принаймні закрити чим-небудь. Подивіться, чи не стоять поряд з іконами фарфорові собачки, подарункові чашки або інші не дуже потрібні тут побутові прикраси. Безглуздо виглядає під іконами і телевізор. І ще одна умова: над іконами нічого не розташовують. Годинник, картини, фотографії і інші елементи декору повинні зайняти місце трохи осторонь. Так колись не дозволялося будувати будівлю вище храму в безпосередній близькості до нього.
Присутність святині в будинку зобов’язує господарів піклуватися не тільки про зовнішню красу інтер’єру, але і про внутрішній зміст, тобто надихає їх до благочестя. Обов’язково подивіться, чи все у вашому будинку знаходиться відповідно до святині, чи немає суперечностей.
У «Древньому патерику» можна прочитати випадок, що відбувся з одним відлюдником. Якось під час молитви чернець побачив Пресвяту Діву, що стоїть на порозі його келії. Вона ніби збиралася увійти, але потім відійшла та зникла. Видіння повторилося, і засмучений відлюдник звернувся до Богоматері: «Владичице, чому ти ніяк не хочеш увійти до мого житла?» На що Божа Матір відповідала: «Як я можу увійти туди, де знаходиться ворог мій». Відлюдник довго роздумував над словами Пречистої Діви і пригадав, що в його келії серед книг знаходиться книга з працями якогось єретика, яку чернець забув віддати господареві. Негайно відлюдник виніс книгу з келії.
Якщо сім’я дружна, то такі «вороги» після обговорення на сімейній раді так само можуть бути винесені з будинку. А вони є майже у всіх. Із цього приводу мені згадуються два випадки. Торік запросили мене відслужити молебень в одному будинку, де, за словами господарів, було «недобре». Не дивлячись на те, що будинок був освячений, в ньому відчувався певний гніт. Обходячи кімнати зі святою водою, я звернув увагу на кімнату хлопців, синів господаря, де на стіні висів художньо виконаний плакат, присвячений відомій рок-групі. Причому відомою своєю сатанинською спрямованістю.
Після молебня, за чаєм я обережно, знаючи про фанатичну відданість деяких молодих людей своїм кумирам, спробував пояснити, що «недобре» в будинку цілком може походити навіть від таких плакатів, що подібні зображення, наче намагаються протистояти святині. Хлопець мовчки встав і зняв обговорювану картину із стіни. Вибір був зроблений тут же.
А ось в іншому будинку нерішучість господарів позбавила їх чудової святині. Одній людині благочестива стара жінка подарувала чудову ікону – «Явлення Божої Матері преподобному Сергію Радонежському». Ікона була дивовижна сама по собі, та до того ж була написана і подарована своїй власниці відомим ієрархом Православної Церкви, що надавало їй певну особливість. Новий власник знайшов для дорогоцінної святині місце на стіні у вітальні, але, на жаль, навпроти висіли три гравюри. Старі гравюри в прекрасних рамах, три жіночі портрети: Венери, Леди та Клеопатри. Близькі схиляли господарів зняти ці три зображення світових блудниць, щоб вони не розташовувалися напроти Богородиці, але небажання руйнувати інтер’єр і не зовсім правильно сприйняте поняття культури не дозволило їм зробити правильний вибір.
На наступний ранок, зранку, так зранку, як тільки дозволяє пристойність, пролунав телефонний дзвінок: благочестива старенька благала повернути їй ікону і повернути швидше. «Я не спала всю ніч, мені здавалося, що щось трапилося з моєю іконою. Я дам вам іншу, а цю привезіть до мене, я віддам її вам згодом», – благала вона. Звичайно ж, святиня повернулася до своєї колишньої власниці, а любителі старовинних гравюр отримали в подарунок іншу ікону. Її розмістили в іншій кімнаті на поличку серед інших ікон, оскільки вона по своїх розмірах та виконанню більш підходила туди.
Іноді виникає запитання: у будинку декілька кімнат, де доречніше розташувати ікони? Особливого правила немає. Але молитеся ви частіше в тій кімнаті, в якій спите. До того ж молитва вимагає певної самоти. Значить, в спальні розумно мати ікони, перед якими ви читатимете ранішні та вечірні молитви.
Якщо у вас є дитяча кімната, то в ній обов’язково повинна знаходитися ікона. Дитина часто по-своєму, по-дитячому звертається до «Боженьки», добре, якщо при цьому вона може бачити образ. Крім того, будь-яка свята ікона – чудотворна, і вона дивовижним чином охоронятиме ваше дитя.
Пригадайте, що в загальній кімнаті збирається вся сім’я, тут часто відбувається загальна трапеза, і тут так само повинен знаходитися святий образ. Не забудьте і про кухню. У ній господиня проводить велику частину часу. Кухня – місце буденних сніданків та вечерь. Молитву перед вживанням їжі краще вимовляти, звернувши погляд на ікону. Отже, нехай ікони будуть в кожній кімнаті та в кухні.
Є ще одне питання. Які ікони краще мати вдома? Тут так само немає правила, а є лише благочестива традиція. Більшість наших молитов звернена до Спасителя і Божої Матері. Розумно мати вдома образ Господа Іісуса Христа та Його Пречистої Матері.
Благочестиві люди зазвичай мають образ свого небесного покровителя, чиє ім’я вони носять. Іноді той або інший угодник Божий виявляється чимось близький нам. Ми знаходимо в його житті яку-небудь близьку або улюблену нами рису вдачі, нас захоплює якесь діяння або диво, створене за його молитвою. З’являється бажання мати вдома образ цього святого. Звичайно, молитва перед ним буде особливо щира.
Свята Господні та Божої Матері також зображаються на іконах. Можна мати в будинку ікону Стрітення, Благовіщення, Хрещення, Покрову Божої Матері.
Вдивіться в ікону «Різдво Христове». Який тихий, мирний, сімейний, саме сімейний образ. Бог-Немовля, Матір та Обручник що поглядають на Малятко в тихому розчуленні; пастухи, що поклоняються Спасителю, із страхом та радістю простого і вірного серця; мудреці-волхви, що принесли дари-символи, знак того, що земна мудрість всього лише частина мудрості небесної. Мирна ніч, а над всім зірка Віфлеємська. Скільки думок та молитов народиться поряд з цією іконою.
А погляньте на образ «Введення в храм Пресвятої Богородиці». Батьки привели єдине, довгождане, улюблене дитя в храм для того, щоб залишити його там. Дівчинці всього три роки. Які милі дітки в цей час, які чисті та безневинні! Як пестить батьківське серце один вигляд їх! Але де краще зберегти та укріпити цю чистоту? У храмі. Іоаким і Анна віддали Марію на виховання в храм. Дивіться, батьки, і ваше дитя повинне шанувати Закон Божий, і вашій дитині необхідно бути в храмі. Поглядаючи на цей образ батьківського подвигу та надії на Бога, моліться за своїх чад, роздумуйте про свої обов’язки.
Скільки необхідного для нашої душі знайдемо ми, дивлячись на ікону «Стрітення Господнє». Стрітення, на-слов’янській зустрічі, тобто зустріч Спасителя та старця Симеона. Які чудові слова вимовив Богоприїмець Симеон, прийнявши на руки Немовля Іісуса: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром» (Лк. 2, 29).
Тому що було праведному старцеві одкровення, що не помре він до того часу, поки не побачить Христа Спасителя. І ми при зустрічі з Господом, чи то в молитві, в Його храмі, в читанні Священного Писання, біля мощей Його святих угодників, так само розстаємося із земним, тимчасово вмираємо для турбот та скорбот цього життя. «Нині відпускаєш раба Твого, Владико…».
Чому б вам не мати образ Животворящої Трійці: три Ангела, що сидять за трапезою, – символ нескінченної любові та єднання.
А яка втіха для православної людини бачити розпростертий над світом омофор Богородиці на іконі свята Покрову Божої Матері. Не зневіряйся людина – і над тобою покров Заступниці Небесної.
Ікони зараз можна придбати різні. Будь-який освячений образ – святиня. І паперова літографія, і відтворений художником-іконописцем, і старовинний фамільний образ, і придбаний в антикварному магазині раритет – все це ікона. Звичайно, приємно мати високохудожній образ, написаний грамотним фахівцем ізографом, такі сьогодні можна придбати в великих монастирях, де є свої художні майстерні. Чудово, якщо вдома є старі сімейні ікони. Але не слід нехтувати і сучасною репродукцією.
Хочеться побажати вам, щоб святі ікони частіше перебували перед вашим поглядом, надихаючи до молитви та думок про Бога, підносячи над світською метушнею, приборкуючи пристрасті та зціляючи хвороби.
Протоієрей Сергій Ніколаєв
Газета – “Волинь Православна”
