21 січня виповнилося 40 днів з дня кончини Георгія Никончука.
Ще у девяностих минулого століття Георгій отримав благословення єпископа Симеона (Шостацького) на організацію автобусних паломництв до шановних у Церкві святинь. До нового послуху Юрій поставився дуже відповідально. Для нього відкрилися нові можливості послужити Богові на місіонерському поприщі, через воцерковлення та укріплення у вірі тих, кого Господь посилав йому під час паломницьких поїздок. Власне самими поїздками знайомство не закінчувалося. Юрій вмів бути справжнім і незрадливим другом та справжнім братом у Христі.
Однак духовний ентузіазм і горіння Георгія нерідко поверталися йому багатьма скорботами. Ворог людського спасіння всіма засобами перешкоджав благим намірам та добрим починанням. Багато років підряд Юрій перебував у постійній внутрішній боротьбі. Диявол нападав на нього не тільки через тілесні хвороби та духовні немочі, але й через несприйняття і вороже ставлення з боку окремих людей.
Врешті решт, серце підвело – Георгій завершив свій земний шлях, але не завершив свою справу – вона продовжує жити у добрих починаннях його чисельних друзів. Їхні спогади про Юрія Никончука ми сьогодні публікуємо.
+++
Настоятель храму Почаївської ікони Божої Матері у Ковелі отець Володимир благословив мене зібрати відгуки про Георгія Нікончука – нашого прихожанина і організатора чисельних паломницьких поїздок, який залишив це земне життя 13 грудня 2012 року. І люди відгукнулись! Перечитуючи неодноразово ці листи, на очах постійно з’являються сльози: скільки добрих слів, скільки гарних спогадів, скільки жалю про людину, яка була, практично, одинокою в цьому бурхливому земному житті…
Моє знайомство з Георгієм, а для мене він був просто Юра, Юрка, відбулось дуже давно, майже 12 років тому. Перші поїздки у Почаївську Лавру, перші його настанови… (після яких я частенько ображалась). В 2002 році зібралася їхати в тривалу поїздку по Росії: гарненько підготувалась, підлаштувала відпустку і ось… поїздка відміняється – не вистачає людей. Я в розпачі підхожу до Юри і кажу: «Роби, що хочеш, але я мушу кудись поїхати у паломництво!»
По волі Божій, Георгій мені допоміг: відправив з групою паломників з Бреста. Сам дзвонив, витрачав свої кошти, домовлявся з організаторами поїздки про мене. Радості не було меж, поїздка була чудовою. мала змогу побувати на острові Заліт і провести в останню дорогу, ще невідомого для мене старця, отця Николая Гур’янова. Ось таким був Георгій, завжди переймався чужими проблемами, допомагав по можливості. А потім з ним, неодноразово, ще і ще їздила по святих місцях. Спогади про ці поїздки залишилися незабутніми.
З Георгієм мені доводилося спілкуватися на різні теми. Він ніколи не відмовляв в моїх проханнях. А ще, ніколи не забував привітати всіх своїх друзів, знайомих з Днем Ангела і з Днем народження (про це я збагнула, перегортаючи сторінки його щоденника). А як любив дарувати подарунки! В поїздках завжди купував і збирав маленькі святині, хрестики, ікони, ангелочки (сам робив чудові ікони з літографіями). На запитання друзів: «Навіщо це тобі?» – відповідав: «Хай буде!» Тепер розумію, адже завжди була потреба когось поздоровити.
Люди по-різному відгукувались про Георгія, не розуміючи, який важкий хрест він взяв на себе. Вважали, паломництва це його великий приватний бізнес. А той «бізнесмен» жив на найманій квартирі і тільки після його смерті довідалися, що окрім ікон та книжок (у нього була велика і гарно підібрана бібліотека), нічого не мав.
Через паломницькі поїздки Юра сам йшов до спасіння і вів за собою людей. Іноді безкоштовно, за свій рахунок, брав в автобус паломників, котрі мали в цьому потребу. І у мене був такий випадок. Одного разу каже: «Це тобі бонус. Цього разу їдеш безкоштовно по Росії». Багато монахів і священників теж подорожували з ним, а потім ставали найкращими друзями.
Після його смерті, так склалися обставини, я познайомилася з його найближчими друзями. Це молоді люди різного віку, які до знайомства з Георгієм, пройшли важкий життєвий шлях. Стоячи біля його труни, дивувалася, як щемить їхнє серце від болю, як щиро котяться сльози у сильних, самодостатніх молодих людей. Ким був для них Георгій?
Слухаючи їхні розповіді, я ще раз переконалася, що Георгій був справжній друг, духовний брат і добрий наставник… Він частенько збирав у себе вдома знайомих, пригощав різними стравами. «Як же він смачно готував», – говорять друзі, згадуючи його кулінарні шедеври. Всі розуміли, що все це робив не для себе. Через спілкування за спільною трапезою намагався достукатися до їхнього серця, допомагав зрозуміти істину, навернути на вірний шлях спасіння. Георгій був для них «своїм», бо сам пройшов нелегкий життєвий шлях. Готував він не тільки вдома, а й в поїздках. Завжди піклувався про людей. Яким не був обмежений час, зупиняв автобус, розпалював багаття і сам готував. А потім годував всю групу своїми борщиками і супчиками. Вмів підбадьорити, заспокоїти, пожартувати. Він багато читав духовної літератури, молився, цінував своїми духовними наставниками.
Георгій постійно цікавився і спостерігав за життям своїх друзів, допомагав їм порадою і молитвою, а ще заставляв всіх працювати над своїм духовним життям (один з випадків – вивчення напам’ять акафісту до Святителя Миколая, якого дуже любив і шанував. Хто з нас може цим похвалитися?) Молоді люди гуртувалися біля нього, знаючи, що можна звернутися в будь-який час, розповісти про свої проблеми, отримати пораду. Після смерті Георгія майже два тижні на його телефон надходили дзвінки. Люди цікавились про поїздки, а коли їм відповідали, що Георгія вже немає, думали, що з ними жартують і кидали трубку. А потім знову передзвонювали, сумували, плакали і жалкували, що не простились з ним, і що їм тепер робити, бо він обіцяв в деяких питаннях допомогти.
В своєму житті Георгій багато страждав і від нападок людей, і від тілесних хвороб, хоча про це, мало хто здогадувався. Він мужньо переносив всі випробування долі, ніколи не скаржився, а твердо йшов до спасіння. Нам всім не віриться, що Георгій покинув цей світ, адже в нього ще було багато планів і задумів. Господь, мабуть, побачив його хворе і виснажене серце, стомлену життям душу… Все своє життя Юра мріяв про свій власний куточок, а отримав його тільки на кладовищі…. На все воля Божа! А нам залишається тільки за нього молитись і просити заступництва у Бога. Віримо, що Господь не залишить його і прийме в Царство небесне!
Вічна пам’ять Георгію!
р.Б. Тамара.
+++
Георгій покинув земне життя несподівано для всіх…
Я вдячна Георгію за паломницькі поїздки в Петербург, Свірськ, Соловки, Валаам і багато інших святих місць, які ми відвідали з його ініціативи.
Як людина, він був добрий. Однак, ця риса не заважала йому бути часом строгим і вимогливим. Особисто мене він майже завжди критикував, а ще, називав «Зоя» і жартома розтлумачував при цьому: «Змея Особо Ядовитая». Проте, коли я просила його допомоги у вирішенні якоїсь проблеми, він ніколи не відмовляв. В його критиці була правда, розуміння цього приходило, на жаль, з часом. Він говорив, що в похвалі людина ніколи не буде мати добрих справ, духовного росту.
Георгій багатьом допомагав вирішувати складні особисті питання і не завжди у відповідь отримував подяку. У нього теж було чимало своїх проблем, деякими він ділився. Останню, яку мав, переживав дуже сильно і серце не витримало.
Жив для людей, скільки міг і як міг вів людей до спасіння через паломництва. Георгій ніс непростий хрест долучати людей до святинь. Чи знайдеться ще людина, готова взяти на себе такий подвиг?
Для нас, його друзів, Георгій помер тілом, але залишився в наших серцях, а це головне – жити так, щоб про тебе пам’ятали і за тебе молилися.
Вічна пам’ять Георгію!
Р. Б. Людмила
+++
Навіть не віриться, що Георгія немає разом з нами.
Коли ідемо в церкву, то здається, що ось він тут – стоїть біля кіоска або в кінці храму.
Я особисто тільки тепер збагнула, наскільки він мав бути наполегливим, щоби нас кудись «витягнути» в паломницькі поїздки.
Усім совоїм знайомим нагадував про необхідність відвідувати один храм, а інші – обов’язково на престольні свята. І спробуй не піди, то ще й «догану» отримаєш. Сам постійно на празники ходив.
За багато років нашого знайомства, неодноразово доводилося передавати Георгієм записки у далекі монастирі, або просити його щось привезти – ніколи він не відмовив і ніколи не забув про прохання. Думаю, що з такими проханнями я не одна була.
А ще, коли у мене траплялися особисті проблеми, коли хворіла – завжди втішить, порадить, підбадьорить, пожартує, хоч у самого купа проблем і, можливо, йому набагато гірше було, ніж нам.
Отаким і залишиться в нашій пам’яті Георгій. А нам потрібно молитися за нього.
Р.Б. Лариса
+++
Не стало Георгія, не стало друга…
На перший погляд ніби буркутун, ніби злий, а душа була… тепла, лагідна, надійна.
Знайомство з Георгієм відбулося рік тому, під час паломницької поїздки в Санкт-Петербург. Це була моя перша паломницька поїздка: і я боялась їхати, тай ще вдома дуже хворий чоловік, але Георгій якось впевнено підтримав, завірив, що все буде добре.
Ми заїжджали в храми, монастирі – там Георгій підказував, як правильно поводитись, розповідав про шановані святині (до великого мого сорому я багато чого не знала, хоча і років вже багато).
В автобусі протягом усієї поїздки була добра атмосфера, ми молились (в кожного був свій молитвослов). Георгій говорив: «Помолимося Іісусу Сладчайшему – нараспев». Це було чудо!
Багато хто з паломників вперше був у Санкт-Петербурзі. Георгій навіть провів оглядову екскурсію містом вдень і вночі, дозволив вийти і сфотографуватись.
Він кожну людину намагався підтримати, кожного опікав, а в автобусі було більше 40 осіб. До могили Ксенії Блаженної привіз нас аж два рази, радості у всіх не було меж! Він так, ніби ненароком, мовив: «Ну, ви ж хотіли попасти на молебень».
Не стало Георгія, немає кому подзвонити і спитати, як вірно поступити.
Світла йому пам’ять!
Р. Б. Лариса
+++
Звістка про смерть Георгія Нікончука стала несподіванкою для багатьох. Плоди життя дозріли і Господь призвав його тоді, коли йому ще не виповнилось і п’ятидесяти років.
Особисто я знаю Георгія, як прихожанина нашого храму та хорошого організатора паломницьких поїздок, географія яких не обмежувалася лише Україною – це і Білорусія, і Росія (Санкт-Петербург, Москва, Валаам, Соловки) – його знають усюди.
Коли їдеш у далеку поїздку на два тижні, то п’ятдесят чоловік стають однією сім’єю, тут об’єднуються різні за характером і віком люди, як брати і сестри. Юрі неодноразово доводилось підлаштовуватися під кожного з нас, вислуховувати, давати мудрі поради. Тих, хто падав духом, підбадьорював, а когось по-батьківськи сварив і вразумляв.
У дорозі відчувалась Божа допомога, тому що кожна поїздка здійснювалась по благословенню священника і супроводжувалась акафістами та читанням Псалтирі. Але при цьому часом траплялося, що хтось затримувався, на годину, а то й дві, запізнюючись до призначеного часу від’їзду, або ж, ламався автобус і доводилося чекати не одну годину, прямо серед дороги.
Завдяки паломницьким поїздкам, котрі організовував Георгій, багато людей, особливо молодих, стали замислюватись над своїм життям. І коли Божа благодать торкнулася їхніх сердець, то вони починали усвідомлювати, що далі так жити не можна, треба щось змінювати, тому частіше почали відвідувати храм, сповідатись, причащатись.
Немає такої людини, яка б не згрішила, тому саме зараз, як ніколи, Георгій потребує нашої молитви. І якщо кожен, хто знав Георгія, хто паломничав разом з ним, кого він певним чином привернув до церковного життя, вознесе свою маленьку молитву до Бога, то це буде вагомий внесок у його подальше життя – життя вічне.
р.Б. Віра
+++
Весна 2006 року. Моє знайомство з Георгієм. Капличка. Відразу скріплюємо дружбу поїздкою до Почаївської Лаври. Декілька добрих справ один одному – і ми відчули духовну спорідненність. Георгій для мене став духовним братом. Я відчув, що його молитву чує Господь, і неодноразо в цьому переконувався. Завдяки йому я зрозумів, що таке дружба, підтримка, опора в житті. Це він дав мені зрозуміти, чому я саме вибрав храм Почаївської ікони Божої Матері та її достойних пастирів. Сподіваюсь, і навіть переконаний, що це початок неба, початок нашого спасіння. Дуже вдячний, насамперед, нашому Господу Іісусу Христу за знайомство з Георгієм, який чітко та непохитно стояв у вірі православній, який знав молитви, канони та правила церковні. Він був дуже сильний в духовному житті. Неодноразово, по-першому зову, завжди миттєво відгукувався на мої прохання.
Це чоловік, який пізнав Бога. Господь чув його молитви. Саме тільки після його представлення, я збагнув, що це була для мене за людина – справжній християнин, мужній, стійкий, непохитний, нелицемірний, переконаний в підтримці та заступництві Божої Матінки. Завжди, в будь-якому випадку та в будь-якому стані знав, що він мені піде назустріч. Подорожуючи по Святим місцям України, Білорусії та Росії, був щиро здивований його чисельними знайомствами з відомими священнослужителями нашої Церкви. Вони щиро та відверто спілкувалися з ним та благословляли мене разом з ним. Це не підлабузник. Він переконливо знав дорогу до Царства Небесного. Ношу його завжди в своєму серці. Надіюсь, вірю та відчуваю милість Божу в сторону мого товариша, надійного друга, духовного брата Георгія.
Георгію, дякую тобі!
р.Б.Олександр.
+++
Моє знайомство з Георгіем було першою твердою сходинкою до Православ’я. Перша паломницька поїздка з Георгіем відбулася в Почаїв. Після цього ми здружились, і через пару місяців він організував поїздку в Петербург, до матушки Ксенії. Але він не хотів мене брати, так як я ходила в храм київського патріархату. Та за декілька днів до від’їзду, Георгій подзвонив і сказав: «Місце є, можеш їхати, може зміниш своє cтавлення до Церкви». І дійсно, я в цій п’ятиденній поїздці познайомилась з людьми, поспілкувалась і мене осінило: я не була до цього членом Церкви Христової. А потім ми їздили по «Золотому кольцу», на Валаам, майже кожного місяця в Хмєльово. Памятаю, що в цих поїздках Георгій особливо вшановував Святителя Миколая, якщо дозволяв час, ми завжди читали цьому Святителю акафіст.
А ще він дуже допоміг в одній складній життєвій ситуації моїй подрузі. Юрій так хотів наставити її на шлях істини, що безкоштовно брав у паломницькі поїздки, так як вона не мала бажання і можливості витрачати на це кошти. Завдяки Георгію, я побачила багато Святої землі. Я дуже вдячна за те, що він відкрив мені очі на справжню суть УПЦ КП, закріпив ази моєї православної віри, більш духовно розвинув мене. Для мене Георгій був вчителем, який подавав мені безцінні уроки Православія, змінив моє церковне бачення і життя.
р.Б.Наталія.
+++
Я познайомилась з Георгієм в 2005р. під час поїздки по святих місцях Росії. В мене був важкий душевний стан в зв’язку з сімейними проблемами. Під час поїздки в його словах і поведінці я побачила щось незвичайне, можливо прозорливе. Коли ми відправились в дорогу з Ковеля, я у відчаї почала читати молитви з молитвослова до всіх святих відразу, бо не знала, що мені робити. І тут до мене підходить Георгій, (а сиділа я в кінці автобуса) і не знаючи, що я роблю (тоді мені так здавалось) каже: «Не треба читати молитви до всіх святих відразу, а молитись до окремих святих». Я відразу не звернула увагу на його слова. А вже потім зрозуміла, що він не міг знати, що я роблю, бо сидів біля водія.
В мене про Георгія залишились світлі спогади. Я буду за нього молитись. «Упокой, Господи, душу усопшего раба Твоего Георгия и прости ему все его прегрешения, и даруй ему Царствие Небесное».
р.Б. Владислава, м.Нововолинськ.
+++
Знайомство з Георгієм відбулось у 2005р. В мене не було діток 5 років. Що ми тільки не робили, до яких лікарів не зверталися… І тут сестра Влада розповіла про Георгія, про його паломницькі поїздки. На поїздку я погодилась відразу. Перша відбулась по «Золотому кільцю». Наступна – Соловки, Валаам, Пітер… По дорозі завжди заїзджали в Хмельово. Георгій каже: «Підійдеш до батюшки і розкажеш свою проблему». Я так і зробила. Підійшла до батюшки Серафима, взяла благословення і розповіла про свою проблему. А він каже: «Будуть в тебе дітки, все буде добре, подай за здоров’я на півроку». Через дві неділі повернулася з поїздки, зробила тест і він виявився позитивний!
Потім були поїздки знову і знову… Почаїв, Білорусія, до пояса Пресвятої Богородиці в Москву, Мінськ, Смоленськ… Взагалі, за останній рік ми дуже зблизились у спілкуванні. Я сприймала його таким, яким він був. Дуже багато людей його не розуміли. Мені було всеодно, що говорять люди і продовжувала їздити з ним у паломництво. Завдяки Георгію я побачила багато Святинь.
Дякую. Пам’ятаю у молитвах.
р.Б.Тетяна, м. Луцьк.
+++
Вперше я познайомився з Георгієм минулої зими. Тоді, ми з групою паломників їхали в Москву до пояса Пресвятої Богородиці. Під час поїздки, нас, в скрутні моменти, завжди підтримував Георгій, навіть тоді, коли автобус з паломниками потрапив в аварію. Він постраждав найбільше, але так мужньо триматись з тими травмами, яких він зазнав, йому допомагав Бог та Цариця Небесна. Дуже нелегкий обрав Георгій шлях для того, щоб кожна людина, хоча б на декілька днів, могла відірватись від суєти світу цього, побувала в святинях України, Росії, Білорусії, проникнулася Благодаттю Божою, яка б їх підтримувала в нелегкому теперішньому світі.
Говорити можна багато доброго про цю людину, а насправді, нам всім буде не вистачати Георгія. Але ми не будемо сумувати, краще помолімось за його душу – ми в силі це зробити. І я вірю, що Бог до себе забирає найкращих…
священик Павел Журавель
+++
Нещодавно пішла від нас дорога серцю та душі людина – раб божий Георгій. Він був для нас – своїх друзів та знайомих вісником правди Господньої, істинної та живої віри, нерідко викривав нас, коли ми лукавили. Завдяки Георгію ми побували у дивовижних, облюбованих Господом місцях. Зустрічалися з старцями, були на таких богослужіннях, що не знали де знаходимося – чи на небі, чи на землі.
Не перелічити скількох людей він привів до віри, до Бога. Пригадується, як років 6 тому ми їздили з Георгієм в паломницьку поїздку на острів Валаам та Соловки. Було дуже багато молодих людей, які їздили в паломництво вперше. Хочеться сказати що паломництво – це не екскурсія, а тяжкий труд. Так от, ця молодь в кінці поїздки добряче потомилася і дехто нарікав, що більше нізащо не поїде в паломництво. Але через деякий час зустрічаємо хлопців в храмі всіх святих землі Волинської, в Покровському храмі, в Почаєві. Через рік – вони знову їдуть в паломництво з Георгієм. Так молоді люди ставали християнами, знайшли справжню віру дякуючи нашому Георгію.
Особисто наша сім’я дуже дорожила дружбою з Георгієм. Він був для нас порадником, братом по духу. До цих пір не віриться в те, що він від нас пішов. В нього було багато планів, сподівань, надій. Але Господу було угодно інше. І ми щиро віримо, що за його християнське життя, місіонерство, навернуті до віри душі людські Господь удостоїть його Царства Небесного.
Сім’я Наумчуків та Нестерчуків з м.Рожище
