Свято Різдва Спасителя церква відзначає так велично, щоб дати відчути усім нам ту велику таємницю, що заради нас Бог став Людиною. І щоб ми наслідували любов Христову, йдучи шляхом, який пройшов раніше нас Він, – шляхом повного упокорювання, хресної любові до брата свого, звичайно, в міру наших сил та можливостей.
Якщо ми бажаємо зрозуміти, для чого Бог став Людиною, то відповідь на це знайдемо в словах апостола і євангеліста Іоанна, які він говорить в 1-му розділі свого Євангелія, а саме, що Слово стало плоттю і жило з нами, що Логос став Людиною і жив разом з нами і тим, хто Його прийняв, дав владу стати дітьми Божими. Тобто ті, хто прийняв Христа як Бога що втілився, отримали від Нього владу, силу і можливість дійсно стати дітьми Божими.
Ось в чому сенс і причина того, що Бог став Людиною: щоб обожнювати людину по благодаті. Бог став людиною, щоб людина стала Богом по благодаті, щоб повернути людину до мети її існування, щоб людина знайшла дійсний сенс своєї іпостасі і свого шляху на цьому світі, сенс свого життя, свого «я».
Отже, ось яка причина, по якій Бог втілився. Тому, що якби мета полягала просто в тому, щоб ми вивчили істини Євангелія, тоді Бог не ставав би Людиною, а яким-небудь іншим способом послав нам Євангеліє як письмове або усне вчення: через пророків, апостолів або навіть Ангелів. І той факт, що Бог Сам стає Людиною, означає, що наш порятунок йде від Самого Бога, а не від чого-небудь іншого.
Це означає, що людина покликана розвинути свій зв’язок з Богом, особистий зв’язок любові з Христом, тому що якби Бог залишався невидимим та незбагненним для нас, як ми могли б встановити зв’язок з таким Богом? Невже ми могли б Його любити, якби не піз¬навали Його, якби не знали той шлях та спосіб, яким можна прийти до Нього?
Ми бачили Бога в Лиці Господа нашого Іісуса Христа, оскільки Слово стало плоттю і жило серед нас. І ми бачили славу Його, славу Єдинородного від Отця, сповненого благодаті та істини, як говорить євангеліст Іоанн. От чому Церква має унікальну можливість сполучати людину та Бога у всецілому спілкуванні.
Тому часто ми говоримо, що Церква безмірно відрізняється від інших, скажімо так, релігій або філософій, бо Церква базується не на певній етичній або філософській системі, яка навчала б нас, як стати кращими і як увійти до Царства Божого. Не цим є Церква. Церква – це досвід пізнання Христа, Христа як Боголюдської Особистості, з Якою ми можемо увійти до спілкування, в повне єднання з Нею.Тому таїнством таїнств Церкви є Божественна Євхаристія. Кожного разу, коли ми причащаємося Тіла і Крові Господа нашого, ми з’єднуємося з Ним Самим, стаємо дійсно христоносцями та богоносцями.
А як ми переживаємо велику таємницю Христового народження? Без сумніву, всі святкують – весь всесвіт сповнюється радості, як співається в тропарі, бо Христос народжується в світ і надія наша збувається. Отже справедливо буде, щоб всі раділи та святкували, бо саме цей настрій виражає, так би мовити, світський гарний вигляд наших міст з їх святковими прикрасами і всіма іншими атрибутами, які, хоч вони і не обов’язкові, ми можемо сприйняти позитивно як частину загальної радості різдвяних днів.
Але, звичайно, сенсом Різдва є щось набагато глибше. Це те, що здійснюється таким же чином, як Христове Різдво в святу ніч. Тобто як в повній тиші, далеко від людської метушні, далеко від світської влади та світських фантазій, в покірливій Віфлеємській печері Бог непомітно надав найбільше благодіяння людині – став Людиною, так і щоб народитися Христу в наших серцях, Він діє в печері нашого серця, куди входить Своєю благодаттю і спочатку виганяє пристрасті та гріх. І тоді наше серце, що є справжнім джерелом пристрастей і гріхів, справді стає троном Бога і чертогом Господа, і Христос народжується в ньому.
Якби Він не став Людиною, ми не могли б Його пізнати, з’єднатися з Ним, оскільки Він залишався б недоступним для нас і невідомим, без повної можливості бути пізнаним. Але Господь Іісус Христос, що явив Себе за допомогою Свого втілення, дав нам можливість навчитися любити Його, щоб любов ця стала нашою жалюгідною відповіддю на Його велику любов. Ми любимо Христа, оскільки Він першим полюбив нас.
Такий у загальних рисах сенс Христового Різдва: ми покликані полюбити Бога. Кожен в тому місці, де він знаходиться, несучи свій хрест і тяготу днів своїх з терпінням, подякою та дивлячись єдино на Спасителя Христа, сподіваючись на обійми Бога, що ніколи не залишає нас самих.
Митрополит Афанасій Лимассольський
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2015, №1
