«Любов довготерпить, милосердствує, не заздрить, не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить» (1Кор. 13: 2).
Кожної хвилини ми всі повинні пам’ятати ці прекрасні слова, які надихають нас на важкий подвиг у нашому житті – любити усіх людей. Не важливо хто ця людина: чи це іновірець, чи ворог, сусід або іноземець. Адже Біблія нам говорить, що всі перед Богом рівні, а за діла наші буде судити сам Творець.
Дуже прикро, що у важкий час для України брати і сестри діляться на групи за своїми думками та світоглядом, за віровченням, за рівнем життя. Ми повинні перейнятися долею усіх людей, які живуть в Україні, а особливо тих, які кожного дня ховаються від пострілів і найбільше чекають миру.
Усі ми помиляємося і, можливо, колись потребуватимемо допомоги. І ніхто не знає від кого отримаєш підтримку. Тут варто згадати біблійну притчу про милосердного самарянина, який допоміг іновірцю та ворогу. Ця притча навчає нас ставитися до всіх з любов’ю.
В кожного з нас різниться ставлення до людей, які живуть на сході і не всі спішать на допомогу. Але все ж таки знаходяться ті «добрі самаряни», які подають руку допомоги. За їх підтримки протоієрей Георгій Мірчук, настоятель Хресто-Воздвиженського храму села Овлочин знову їздив у Святогірську лавру. Велика подяка жителям сіл Ставки, Овлочин, Крать за харчі та одяг, для людей, які знайшли тут притулок.
Також долучився до цієї доброї справи протоієрей Віталій Дуда із своїми парафіянами, тож турійчанам теж великий поклін від владики Арсенія, намісника обителі, який зауважив, що ця допомога є дією промислу Божого. За його словами, згідно архівних даних в роки Першої світової війни в стінах монастиря знайшли притулок 700 жителів Волині.
Сьогодні нам потрібно усміхнутися один до одного: чоловік до дружини, батьки до дітей, сусід до сусіда, брат до брата, школа до школи, село до села, бо разом ми велика українська родина. Не шукаймо один в одному недоліків, будьмо прості і щирі у словах, несімо ім’я «українець» у чистоті думок та вчинків.
Тож не засиджуймося біля екранів телевізорів, не шукаймо причини, щоб відвернутися від доброї справи, «відкиньмо вчинки темряви і зодягнімось у зброю світла» і носімо тягарі один одного. Будьмо людиною з великої літери, яка не руйнує, а створює, не ненавидить, а любить, залишає добрий слід на українській землі.
Інна Мірчук
Офіційний сайт Володимир-Волинської єпархії
Газета – “Волинь Православна”, 2015, №7
