Напевно, всі пам’ятають дитячу приказку: «Мирися-мирися-мирися і більше не бийся…» Хлопчики та дівчатка зростають, стають чоловіками та жінками, чоловіками та дружинами.
Вже не вдається помиритися просто, як в дитинстві. Але помиритися – півсправи.
Найскладніше – це зберегти мир надовго. Старі образи дають про себе знати, а інколи і перекреслюють те хороше, що парі хотілося б зберегти та примножити.
Випадок перший: «Нехай спочатку вибачиться він!»
Інфантильна позиція примушує подружжя, що примирилося, очікувати важливих кроків один від одного, але не здійснювати самим. Нерідко доводиться чути: «Він (вона) недостатньо прикладає зусиль, не дотримується домовленостей, не змінюється. Я роблю значно більше!»
Замість роботи над собою подружжя організовує «змагання» з пильним стеженням: як би не внести до сімейного щастя більший внесок, як би не дати чоловікові або дружині розслабитися!
Що допоможе?
Перш за все, усвідомлення того, що рішення примиритися – ваше власне. Якщо ви бажаєте вкласти сили в щасливе сімейне життя, вкладайте і не вимірюйте, хто кому частіше готує каву або йде назустріч в суперечках.
Якщо ми дуже захоплені чужою роботою, хто виконуватиме нашу? Саме ця захопленність від своїх власних зусиль найчастіше і приводить до того, що лайки починаються по новому.
Розділення відповідальності. Не випадково в багатьох містах є мости закоханих, на яких традиційно призначають побачення, а потім роблять весільні фотографії. Це символічно: для того, щоб зустрітися на середині, кожному із закоханих потрібно пройти половину шляху і побачити у відповідь кроки іншого.
Завдання чоловіка та дружини – реалізувати свою частину шляху. Якщо у відповідь кроків немає, не потрібно виконувати роботу за партнера, варто пригальмувати та обговорити, чому так відбувається? Можливо, один з подружжя стикається з якимись складнощами, переживає, що не все виходить відразу, і опускає руки. І тоді дуже до речі буде відверта розмова та підтримка.
Випадок другий: «Чого я бажаю насправді?»
Часто доводиться бачити, що подружжя говорить та робить зовсім не те, чого бажає насправді. Бажають бути разом, але гранично ускладнюють собі життя. Сором або гордість заважають вибачитися або пробачити, а надмірні очікування приводять до напруженості в стосунках. В результаті замість теплих слів примирення, щирих визнань виходять колючі фрази та звинувачення, які ранять не тільки адресата, але і «автора».
Що допоможе?
Визначте: ви бажаєте лаятися або вирішити конфліктну ситуацію? Чи дорога вам людина, яка поряд? Адже ви все одно прийдете до примирення, якщо воно по-справжньому важливе, але шлях цей може бути довгим та тернистим або простим та повним тепла.
Звичайно, приємно, коли ініціатором примирення стає коханна людина, – значить, і ви їй дорогі. Але якщо вона сердиться, не очікуйте, поки вона прийде та втілить ваші бажання, – протягніть їй свій «мізинець».
Розставте пріоритети. Чому діти так швидко та легко миряться? Радість спільної гри для них куди важливіша за те, хто кого випадково зачепив або хто кому зламав машинку. Іноді корисно «впасти у дитинство» і без хитрості визнати, що лаятися набридло і хочеться помиритися. Визнати хоч би самому собі.
Випадок третій: «І знову батьки…»
Мами та тата, свекри та свекрухи, тещі та тесті. Вони – часті персонажі консультацій по питаннях шлюбу. А іноді і головні герої, винуватці неполадків в стосунках подружжя (хоча подружжя вже цілком дорослі люди, а багато хто з них – самі мами і тата).
– Ти зовсім як твоя мама!
– Зате вона хоч допомагає, на відміну від твоєї!
Обговорення старшого покоління виходить емоційно насиченим, інколи захоплюючим (як сімейні «Веселі старти» – яка ж команда переможе?). І саме ця зосереджена розмова про недоліки старшого покоління відводить подружжя один від одного, від проблем в їх стосунках.
Що допоможе?
Стосунки чоловіка та дружини – це те, що відбувається між конкретним чоловіком та жінкою, їх особисті стосунки один на один. Все, що відбувається з батьками, – це стосунки дочки з батьком, зятя та тещі, невістки та свекрухи…
Розділяючи ці «нитки», що пов’язують, ви не заплутаєтеся і не почнете переносити незадоволеність родичами на чоловіка та дружину або вплітати в сімейні лайки усю рідню, близьку та далеку. Для наочності можна намалювати членів сім’ї і провести лінії, символізуючі зв’язки між ними, розфарбувавши лінії в ті кольори, які відображатимуть суть стосунків, – довірливі, байдужі, відчужені і так далі. Такий сімейний портрет зайвий раз покаже, що у кожної людини свої індивідуальні стосунки з близькими.
Не поспішайте посвячувати рідних в свої лайки (окрім гострих ситуацій, наприклад, коли вам необхідна підтримка у разі насильства в сім’ї). Завтра ви помиритеся, а осад у родичів залишиться. У результаті вийде матч між чоловіком та дружиною, і вболівальники з одного та з іншого боку.
Якщо у вас щось не складається в сімейному житті і ви впевнені, що причина тому – мама та тато (ваші або дружини), загляньте в паспорт і пригадайте про свій вік. Напевно ви вже не підліток. А значить, пройшов час, коли мама та тато несли левову частку відповідальності за все, що відбувається з вами. Саме це налаштування – «я беру на себе відповідальність за своє життя» – є найбільш конструктивним у вирішенні сімейних (і не тільки) проблем.
Випадок четвертий: «Дуже боляче»
Образа та біль не дають пробачити, і переступити через себе дуже складно. Тому будь-який новий конфлікт нагадує про рани минулого. Як бути у такому разі? Чи варто відчайдушно закривати очі на минулі образи та важкими кроками йти до примирення? Або все ж таки зробити паузу в стосунках, поки не з’явиться ясність?
Що допоможе?
Не варто квапити себе там, де потрібний час. Така ситуація, як зрада, дійсно вимагає тривалого часу, щоб розібратися в собі та зрозуміти, в якому напрямі ви бажаєте рухатися далі. Важливо тверезо оцінити свої сили та здібності: чи зможете ви пробачити, бути далі поряд з цією людиною та довіряти їй? Її бажання помиритися показове, але її бажання і ваші можуть не збігатися. Визначтеся зі своїм баченням того, як можуть розвиватися ваші стосунки, чи є у них шанс.
Коли ви або чоловік берете паузу, щоб заспокоїтися і краще зрозуміти себе, обговоріть конкретні терміни – через який час і де ви зустрінетеся. Те, з якими відчуттями подружжя очікуватиме цю зустріч, вже саме по собі скаже багато про що.
Випадок п’ятий: «Подружжя боїться конфліктів»
Щоб добре миритися, потрібно правильно лаятися. Вірніше, не доводити конфлікт до скандалу. Під миром в сім’ї багато жінок (і деякі чоловіки) розуміють повну відсутність претензій і тому не поспішають виражати свою незадоволеність, тоді як вона присутня в будь-яких стосунках. Те, що не висловлене, збирається і при слушній нагоді «вибухає» куди сильніше, ніж того вимагає ситуація.
Що допоможе?
Привчайте себе та коханну людину відразу говорити про те, що не влаштовує. Безглузді випадки з відкритим тюбиком зубної пасти або розкиданими шкарпетками, що стали причиною розлучення, відбуваються якраз тому, що предмет суперечки не був винесений на загальне обговорення.
Ніхто не з’ясовував, складно або легко чоловікові закрити тюбик, наскільки це важливо для вас і чому. Цілком можливо, у вирішальну мить саме такі нещасливі дрібниці стануть вагомими аргументами проти продовження стосунків.
Пам’ятайте, що профілактика завжди простіша за лікування, і тому коректно та з любов’ю говоріть чоловікові або дружині про те, що викликає у вас дискомфорт.
Випадок шостий: «Подружжя не бажає миритися»
Коли ми миримося, ключову роль відіграє відповідь на запитання: для кого? Для дітей? Для спокою родичів? Тому що йти нікуди? Тому що сім’я – це святе і потрібно терпіти? Всі ці мотивації неефективні.
Якщо ми бачимо, що почуття охололи, що миритися все складніше, що рідна людина віддаляється, не потрібно прикриватися відвернутим «ми терпимо заради дітей» – діти виростуть, і чоловікові та дружині все одно доведеться заново зустрітися один з одним.
Важливо не терпіти з якоїсь причини, а подивитися на близьку людину та відповісти: чому свого часу я вибрав(а) саме його? Що мене привернуло в ньому? Що в ньому є такого, що я перестав(а) помічати? Які ресурси, здатні пожвавити відчуття, є в наших стосунках?
Що допоможе?
Якщо колись вибір був зроблений на користь хлопця з масою дивовижних та несподіваних ідей, чи варто ремствувати, що він не змінився і до цих пір замість пральної машинки може принести додому супернамет на всю сім’ю? Є колоритне українське прислів’я «Бачили очі, що купують».
Як часто те, що надихало на початку стосунків, в шлюбі стає каменем спотикання. І все тому, що не вбудовується в класичне бачення побуту, відбувається не «як у людей». Союз починає тріщати по швах.
Невиправдані очікування можуть бути як в жінки (ожениться та стане розсудливим), так і в чоловіка, який очікує, що цілеспрямована та амбітна дівчина задовольниться одним готуванням та прасуванням, присвятить усю себе чоловікові. Це наше подружжя не змінюється або змінюємося ми і наші вимоги?
Часто ми перетворюємося на ролеві програми і втрачаємо самих себе. Чоловік та дружина (чоловік неодмінно має бути таким-то, а дружина – така-то), мама та тато, домогосподар та домогосподарка витісняють стосунки «чоловік – жінка».
Того простору, де подружжя може побачити один одного в цьому плані, а не в контексті батьківства або побуту, не залишається. Саме переосмислення своїх стосунків з чоловіком як з коханним чоловіком (або дружиною як з коханною жінкою) – найважливіший рецепт для якісного примирення.
Випадок сьомий: «Подружжя не вірить, що у них щось вийде»
Часто доводиться чути запитання від пари, втомленої від спроб щось склеїти в стосунках: «Чи є у нашого шлюбу майбутнє? Можливо, ми дарма намагаємося і нам краще розійтися?» Відповідь на це запитання знає тільки саме подружжя, адже до тих пір, поки хоч би один з них впевнений, що людина поряд з ним йому важлива та дорога, у пари є шанс залишитися разом.
На жаль, найбільш часта відповідь на просте запитання: «А чи любите ви чоловіка або дружину?» – це блякле «не знаю», таке хистке, що побудувати на ньому стосунки заново дійсно складно.
Можна посперечатися, що парам із стажем вже не до любові, і куди важливіше налагоджений побут або елементарна пошана один до одного. Але у результаті саме любов визначає, чи перетворяться обіцянки в дії, а гарне примирення в кабінеті психолога – в плідну роботу над собою та своїми стосунками.
Рішучість бути один з одним та бажання вкладати в стосунки свої сили, натхнення, таланти – це і є один з проявів любові, мабуть, найважливіший для тих, хто бажає помиритися.
Марія Петрусь
Джерело – “Православие и мир”
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2015, №6
