Волинська земля здавна славиться видатними постатями. Цього року виповнилося 110 років від дня народження великої та на жаль маловідомої людини-науковця та черниці Олени Казимирчак-Полонської.
Радянський, польський, український та російський астроном народилась у селі Сілець, Володимир-Волинського району, в сім’ї знатних дворян.
З дитинства мала хист до іноземних мов та точних наук і згодом вільно розмовляла англійською, французькою, польською та німецькою мовами. У 18 років з відзнакою закінчила Луцьку жіночу гімназію, а, переїхавши до Польщі, змогла продовжити свою наукову діяльність та піднялась по щаблях кар’єрного росту. Патріотизм, що жив у неї глибоко в душі, покликав Олену додому, тому при першій можливості вона повертається в СРСР.
В Ленінграді працює старшим науковим працівником в Інституті теоретичної астрономії, але керівництво зіславшись на «скорочення штату» її звільняє. Вирішивши відвідати хвору матір, по дорозі додому її в потязі арештовують і доставляють в Бутирську в’язницю. Умови були досить жорстокими і 8 місяців «на ногах» дались взнаки. Її допитує 12 слідчих, так як вона підозрюється в шпіонажі та антирадянській діяльності.
Але сталось диво! Сила її переконань була настільки великою, що слідчий, який вів її справу повірив у Бога. Згодом він зізнається, що причина, за якою вона була арештована — донос лже-священика (працівника НКВД), тому він робить все можливе, для того щоб її звільнили від звинувачень. Переїхавши в Одесу, працює доцентом кафедри вищої математики Одеського педагогічного інституту.
Багато ще стається подій, але доля розпоряджається так, що пропрацювавши у Санкт-Петербурзькій православній духовній академії, Олена з благословення митрополита Ленінградського та Новгородського Олексія, приймає чернечий постриг.Їй вже 70.
Сильна та незламна жінка, навіть осліпнувши, читає лекції. Несподівана перебудова дає можливість черниці.Олені здійснити заповітну мрію і вона, не задумуючись, організовує общину на честь преподобного Сергія Радонежського.
Улюблене слово матушки Олени було «відповідальність». Вона часто повторювала, що християнин повинен бути відповідальним за все: справи, вчинки, слова і навіть думки. Черниця розуміла смирення як не опущені до долу очі та чорна хустина, а як прийняття існуючих умов життя, обставин, які посилає Господь, і мудра, відповідальна поведінка в тій чи іншій ситуації.
Про маловір’я Олена Іванівна казала: «Всі люди шостим відчуттям знають, що буття наше має сенс, що воно більше, ніж поверхня речей. Тільки ми це усвідомлюємо і шукаємо шляхів особистого внутрішнього зв’язку. Це не переживання якоїсь миті або особливого стану, що іменується молитвою, а всеєдиний обсяг життя перед лицем Бога.Віра — це самоідентичність, самоторжество. Ворогом є втрата цієї віри під впливом вихорів, які віють над нами і навколо нас. Де б ви не були і що б ви не робили — важливо зберігати внутрішню цитадель, в якій панує спокій, де душа з довірою і надією дивиться в небо. Все проходить, а це залишається. Проходять лиця, міста, думки, теорії, події — в глибині ж: душа перед Вічним, перед Богом. І тоді починаєш розуміти, що від нас чогось очікують, що ми народилися для чогось. Що покликані щось принести в світ. Духовний шлях — це дорога суто індивідуальна і якщо на самому початку можна відмітити багато людей тих, що йдуть разом з вами, то в кінці вам доведеться залишитися самим. Але ви не одні і ніколи не були самі».
Запитаєте, чому ви раніше не знали про цю чудову та особливу людину? Вона була скромною, мудрою та володіла надзвичайно великим серцем. Їй було не важливе визнання, а тільки віра і розуміння того, що ми живемо на цій землі, щоб повернутися знову до Бога. В часи атеїзму йшла на ризик, взявши на себе відповідальність запроваджувати християнський рух серед молоді.
В її честь названо невелику планету Сонячної системи. Не забулися черницю Олену і на Батьківщині. Земляки в пам’ять про цю великодушну людину, встановили стелу, яку розмістили саме на місці альтанки, де полюбляла теплими вечорами сидіти її сім’я.
Дата освячення стели припала на день вшанування пам’яті Архистратига Божого Михаїла. З’їхалось доволі багато гостей з різних куточків України та Польщі, які зібрались вшанувати черницю та нагадати молодому поколінню про особливу людину з великої літери.
Анастасія Кондратенко
Газета “Волинь Православна”, 2013, №1
