До редакції «Церковної православної газети» надійшов лист від нашого читача К. О. Покровського, в якому він критикує інтерв’ю з президентом YMCA священиком Євгеном Жабковським — «Місце зустрічі — YMCA» (див.: «ЦПГ» № 10 (284), травень 2011 р.). Читач обурюється тим, що православні співпрацюють з «цілковито мирською» молодіжною організацією, де Церкві відводиться роль «інституту соціального служіння». «От і жила б (YMCA. — Ред.) своїм мирським життям, не торкаючись Церкви, та Церкві б не торкатися її», — пише він.
Більш того, на думку К. О. Покровського YMCA є шкідливою організацією, при цьому він посилається на собори РПЦЗ, які негативно оцінювали її діяльність. Але чи все так погано з YMCA, як пише наш шановний читач? Спробуємо розібратися.
Віктор Сербулов, генеральний секретар YMCA України:
— Звичайно, вплив священиків на молодь є камертоном в її неформальному вихованні, налаштовуючи на правильний моральний лад. Навіщо громадській організації співпрацювати з Церквою? Які цілі можуть бути у цієї співпраці? YMCA виходить з того, що кращим і найвірнішим способом впливати на молодих людей є не словесна проповідь релігії та моралі, а створення в суспільстві добропорядного середовища, дія якого не так помітна одразу, але з часом приводить до найбільш плідних результатів.
YMCA реалізує різні соціальні програми — від навчання ремеслам та мовам до проведення тренінгів і благодійних заходів для дітей з особливими потребами. І коли до нас приходять молоді люди ладні чомусь вчитися, займатися скаутингом або бути волонтером у наших соціальних програмах, ми в них не запитуємо, до якої церкви вони ходять. Деякі не ходять нікуди взагалі. З часом люди у нас змінюються, і насамперед — стають морально чистішими, терпимішими до інших.
У YMCA зустрічаються представники різних релігій, є атеїсти. Проте вони вчаться жити й працювати разом, визнаючи дієвість християнського підходу до життя. А далі перед людиною постає вибір: «Що робити? До чого прагнути?». Відповідь проста — треба будувати своє життя на християнських принципах, до чого і закликає YMCA через усі свої дії та любов до людей. На цьому функція YMCA закінчується, ми запропонували людині подумати над своїм вибором. Багато хто, міркуючи далі, йде до Церкви, воцерковлюєся, шукає спілкування з Богом. Тому YMCA стає ніби сходинкою до Церкви для тих, у кого душа прагне туди. Ну а деякі так цю сходинку й не переступають, задовольняючись моральним ростом, інтелектуальним та фізичним розвитком. Ми нікуди нікого не затягуємо — у кожного свій вибір, як будувати подальше життя й до чого прагнути.
Наприклад, після спільного відвідання Святогірської Лаври, директор однієї зі шкіл Луганської області, учасник нашого духовного семінару, став щонеділі ходити до церкви, де зустрічає своїх учнів, і це не може не радувати.
YMCA є міжконфесійною громадською організацією. На наші семінари з соціальної діяльності та виховання молоді ми запрошуємо священиків з різних християнських Церков. Ми живемо в одній країні, і діти різних віросповідань ходять разом до однієї школи. Значить, і різноманітну соціальну діяльність ми можемо здійснювати разом. А якщо вона буде осолена християнським підходом, нам стане легше перебувати в сусідстві, виховувати своїх дітей у мирі та спокої в нашій християнській країні.
Олексій Баханов, координатор ресурсного центру YMCA України:
— Історична роль YMCA — допомагати людям. Наша організація була створена на території сучасної України, в Києві та Одесі, на початку ХХ ст. Коли почалася Перша світова війна, члени YMCA допомагали пораненим і військовополоненим. Те ж саме відбувалося і під час Другої світової війни. За підтримки YMCA було створено Товариство Червоного Хреста.
Діяльність YMCA підтримували митрополит Антоній (Храповицький) та патріарх Тихон. Побачивши корисність її діяльності, надавав фінансову допомогу організації святий страстотерпець імператор Миколай ІІ. У російському студентському християнському русі в Естонії, яке тісно співпрацювало з YMCA, брав участь Олексій Рідігер (майбутній патріарх Алексій ІІ).
Окремої розмови заслуговує багаторічна діяльність «ІМКА-ПРЕС» (YMCA-PRESS) — видавництва, головним завданням якого стало збереження, розвиток і поширення християнської культури. Серед авторів виданих книг були священнослужителі Сергій Булгаков, Сергій Четвериков, Василій Зеньковський, митрополит Антоній (Сурозький), відомі філософи та богослови: М. О. Бердяєв, С. Л. Франк, Б. П. Вишеславцев, М. О. Лоський та багато інших мислителів. Всього було видано понад 400 найменувань філософських і теологічних праць. Крім того, видавався новий російський переклад Біблії, Закон Божий тощо.
Наприкінці 20‑х та на початку 30‑х рр. ХХ ст. відбулося кілька зустрічей і конференцій членів YMCA, Російського студентського християнського руху (РСХР) з представниками Помісних Православних Церков. Учасники обговорювали форми роботи з православною молоддю, труднощі, що виникають, та можливі розбіжності. На конференції 1930 р. в Салоніках було високо оцінено роботу, яка велася мирськими організаціями, що працюють у православному дусі (в т. ч. YMCA). Зазначалося, що загальній освіті необхідно мати духовну компоненту. Вона мала бути пройнята християнським духом, а вчителі повинні жити справді релігійним життям і пробуджувати у дітей релігійне натхнення. Їм слід розуміти сучасну молодь, її психологію та потреби, щоб уміти залучити молоді душі до Бога та до Церкви.
У журналі «Стрітення» (№ 5, 2004 р.), що видається Синодальним відділом у справах молоді РПЦ, у розділі «Досвід» вміщено статтю про діяльність YMCA, яка свідчить про те, що РПЦ визнає цю організацію корисною для виховання підростаючого покоління. У 2004 р. вийшов посібник для священнослужителів «Біля багаття» (видавництво Крутицького Патріаршого подвір’я). У розділі «Скаутські методи роботи з молоддю», на с. 59, написано: «Дуже важливо знайомити молодь з діяльністю таких організацій, як Червоний Хрест, YMCA… У бесідах біля багаття потрібно приділити час розповіді про виникнення та діяльність цих організацій».
У 2007 р., під час спільного духовного табору під Житомиром, Блаженніший Митрополит Володимир благословив богоугодну діяльність YMCA для дітей та молоді України. На запрошення Синодального відділу УПЦ у справах молоді представники YMCA брали участь у І Всеукраїнському православному Олександро-Невському молодіжному патріотичному з’їзді у грудні 2007 р. Реалізовуючи наші програми, ми намагаємося об’єднувати різних людей, щоб зробити світ кращим, чистішим. Хочемо допомогти людям навчитися допомагати самим собі та ближньому на основі вічних християнських цінностей. YMCA намагається знайти дорогу до молоді, яка стоїть далеко від Церкви. І в цьому напрямку наша організація працює вже багато років.
Священик Євген Жабковський, президент YMCA:
— Радує, що нас помітили, що ми комусь цікаві. Будь-яка думка для нас цінна. Але в листі читача засмучує те, що немає конструктивних пропозицій. Якщо ми, на Ваш погляд, робимо щось не так, допоможіть нам. Давайте це робити разом. Усі свої дії на посаді президента YMCA я готовий обговорити на відкритій дискусії.
У мене є певне коло молодих людей, з якими я зустрівся саме в рамках YMCA, а зараз спілкуюся з ними вже як зі своїми парафіянами, деяких вінчав. Завдяки нашій зустрічі та спілкуванню в YMCA вони перестали боятися Церкви і церковних людей, почали змінювати своє життя, ставати християнами.
Якщо просто запросити, наприклад, студентів у храм, то вони прийдуть, як на екскурсію, і підуть, а в скаутському таборі я можу з ними спілкуватися тривалий час. Для мене це інструмент мого пастирського служіння. І яких-небудь там «масонських вказівок» і «таємних інструкцій» я ніколи не бачив. Якби щось подібне було, я б про це дізнався, як президент, одним із перших і, повірте, ніколи б не працював у такій організації.
Мій опонент дорікнув, що приїжджі іноземці, напевно, виголошували молитви «іншими мовами». Тому хочу заявити, що з сектами ми не працюємо ніколи. А норвезькі хлопці просто прочитали молитву «Отче наш» рідною мовою.
Критик пише: «Якщо й збирати молодіжний колектив, то чому не відразу у храмі?». Ну, нехай спробує 20 молодих людей завести в храм і зробити так, щоб вони залишилися там після першої всеношної. А ми використовуємо всі доступні способи та форми роботи з молоддю. Для мене YMCA — тільки одна з них. Я використовую все, «будь-яку шапку одягаю», щоб поспілкуватися з молодою людиною і привести її, принаймні, до розуміння того, що Бог є, і якось треба з Ним налагоджувати свої відносини.
Олег Карпенко, журналіст «Церковної православної газети»:
— На початку свого листа наш читач написав, що не претендує на полеміку й не буде її вести, а лише ділиться своїми спостереженнями. Але його претензії та викривальний тон є ні чим іншим, як полемікою, — не тільки з нашим виданням і YMCA, але й зі Священноначалієм УПЦ, з благословення якого виходить наше видання; з єпархіальним архієреєм священика Євгена Жабковського, який благословив його працювати в YMCA; з Синодальним відділом УПЦ у справах молоді, які давно співпрацюють з цією організацією.
На перший погляд, К. О. Покровський начебто справедливо зауважує: мовляв, навіщо нам ця мирська молодіжна організація, якщо в нас є Церква, ось там давайте і збирати молодь. Тільки чомусь здається, що сам викривач YMCA жодного разу цього не робив та навіть не уявляє собі всієї складності такого служіння. Так, молодь зараз пішла до храмів, але будемо щирими — скільки їх, молодих православних? Насправді, не так уже й багато. А скільки юних сердець, які шукають та бунтують проти брехні світу цього, перебувають на роздоріжжі? Злочинно чекати, коли біда чи скорбота приведе їх під склепіння православного храму. Чи не краще самим шукати з ними зустрічі, використовуючи будь-яку можливість стати для «всіх… усім, щоб спасти хоч деяких» (1 Кор. 9: 22)?
Підготував Олег Карпенко
