Неділя, 22 Травня, 2022
  • Вхід
Капличка
  • Про нас
  • Новини
  • Публікації
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Контакти
Немає результату
Переглянути всі результати
  • Про нас
  • Новини
  • Публікації
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Контакти
Капличка
Головна Публікації «Волинь православна»

Не самотні, а з Богом

30.07.2012
в «Волинь православна»
A A
Казанська ікона Божої Матері

Не самотні, а з Богом, Малімон, Амвон

Часто вважають, що ченцями стають через проблеми у світському житті. Проте і у келії, і  за найвищими та найміцнішими мурами обителі  не сховатися від самого себе. Тоді чому стають “людьми у чорному”?.. Чернецтво – це покликання чи Божа воля?  Відповідь на це запитання можуть дати дві долі: матушки Стефани, ігумені найстарішого в Україні Зимненського ставропігійного жіночого монастиря, та митрополита Луцького і Волинського Української православної церкви Ніфонта, котрий, у свій час, і благословив її на цей духовний шлях.

У монастирі найперше треба позбутися власної волі

Сьогодні у це і не віриться, але у часи юності майбутньої ігумені, тоді ще Валі Бандури із маленького волинського села Залюття,  було так мало монастирів, що люди не знали: хто ж вони такі, ті монахи?.. Через село часом проходили прочани, які подорожували святими місцями, їх називали “странниками”, а що було їх багато, то стелили на ніч на підлозі. Ось і мама Валина найбільше переживала, що, ставши монашкою, дочка буде “странницею” і спатиме на підлозі у чужих хатах… У Залютті довгий час не те, що церкви не було і найближча знаходилася за 10 кілометрів у Кримному: тут не було і свого кладовища, хоронили у сусідніх селах. Ось у те Кримне, де і служба Божа – лише раз у тиждень, по неділях, й зачастила (пішки, з подругами) майбутня ігуменя. У сьомому класі вже співала на кліросі у церковному хорі. А під час престольного свята у храмі селища Заболоття  вразив спів хористів – здалося, що то ангели співають. Нині матушка Стефана каже: це було те, що називається Божим подихом, Божою благодаттю. Бо відтоді і почала думати: як би стати монашкою?..

– На чернече життя мене благословив владика Ніфонт. Але тоді він ще був молодим священиком. Я почула, що у Заболоття приїде “монах із Рудки” (отець Ніфонт тоді служив у храмі села Рудка-Козинська Рожищенського району – авт.), який дуже гарно проповіді говорить. Знала, що до нього у Рудку звідусіль їдуть люди, аби почути Боже слово. Пішла з цікавості. І стала його парафіянкою та духовною вихованкою, – пригадує матушка Стефана.

Це нині Зимненський монастир, який стоїть на Святій горі під древнім Володимиром-Волинським, також став місцем паломництва. До чудотворної ікони Зимненської Богоматері люди їдуть з усього світу, батьки часто (після Єрусалима і Почаєва) привозять лікувати душі дітей, яких затягнув Інтернет чи наркотики… Матушка ж підні­мала обитель з руїн. Вже багато років у монастирі і її… мама, котра, після смерті чоловіка, прийняла чернечий постриг.

– Мама – то мій оберіг. Коли їду у дорогу, знаю, що вона за мене молиться. Для неї, каже, нема більшого щастя, ніж бути у церкві на службі. Якби храм на ніч не зачиняли, мабуть, у ньому й ночувала б. Наче надолужує ті роки, коли наше село без храму жило.

Мені не раз доводилося бувати у Зимненському монастирі, і жодного разу не бачила засмучених черничок. Можливо, зосереджені так. Бо у цьому місці, яке часто світські люди сприймають як своєрідну тюрму за мурами,  таки по-іншому відчувається і плин життя. Він не такий прискорений, як за ворітьми обителі. Але й спокою, розуміння, що ми тільки гості на цьому світі, тут відчувається більше. На питання, чи часто звертаються у монастир бажаючі втекти від суєти земної, ігуменя відповідає фразою зі Святого Письма: “Багато званих – мало вибраних”.

– Чернече життя – особливе, це поклик Божий, це велика таємниця Божа. І тільки глибока віра у Господа допомагає у монастирі і втриматися, і жити. Бажаючих поповнити наші ря­ди дуже багато, але часто люди просто не знають, що їх насправді чекає. Найперше, що треба, – зректися своєї волі. Ти свою волю вручаєш настоятелю, а через нього – Господу. У монастирі все робиться тільки з благословення. Зрозуміти це і змиритися з цим дуже непросто. Дуже непросто! І витримає лише людина, котра вірить, що виконує послух во славу Божу і заради особистого спасіння. Я хотіла бути ближчою до Бога, а в монастирі для цього значно більше можливостей. Тому у моїй душі нема суперечок.

“Господь таких людей вибирає ще в утробі матері”

Не самотні, а з Богом

Владика Ніфонт благословив на чернече життя не тільки матушку Стефану, яку, звичайно, дуже добре пам’ятає ще з її приїздів на службу Божу у Рудку-Козинську. Вважає, що майбутніх монахів Господь “вибирає ще в утробі матері” і веде їх своїм шляхом.

– Зрозуміло, що я не переконував Валю Бандуру покинути цей світ і йти у монастир. Такої мови ніколи і ні з ким не веду. Навпаки, коли до мене приходила молода людина і заїкалася про чернецтво, дуже строго до неї підходив. Адже назад нема вороття. З цим не жартують і не пробують на смак, аби, образно кажучи, скуштувати і потім відмовитися їсти…

– Чим є постриг для людини, яка так докорінно змінює своє життя? Це потрясіння чи щастя від здійснення мрії?.. Що людина переживає? Адже під час постригу завжди плачуть всі люди у церкві. Правда, той, кого постригають у ченці, не плаче.

– Назвати це потрясінням неможливо, бо це  бажання серця і душі. Людина цього хотіла, прагнула, шукала і знайшла. Хто шукає чернечого життя, то мав би знати, що з постригом для цього світу він померлий, він наче живий лягає у гроб. Коли я став архієреєм, то першими, кого постриг у ченці, були теперішній отець Аліпій, а тоді ще – Анатолій, та отець Корнилій, нині він у Псковському монастирі, які приїжджали до мене на службу ще у Рудку-Козинську.  Постриг відбувався у храмі Різдва Божої Матері у Хмельницькому. Після постригу сказав проповідь, народ дуже, пам’ятаю, плакав. Наступного дня приходить одна із хористок і каже: “Владико, вчора пережила страшніше, ніж чорнобильську аварію”. Так сприйняла постриг. Такі, каже, молоді і гарні хлопці, краса то яка, і вони наче… померли. Так, кажу, померли, але не фізично, а духовно. Та вони і народилися духовно! Це вам здається, що усе закінчено, а Господь якраз і готує серце людини до такого вибору, і вона його робить.

– На дуже старому цвинтарі біля церковки святого Онуфрія у селі Мильці, що у Старовижівському районі, доводилося бачити багато могил ченців. Адже поруч  діяв і діє знову монастир. Але вразило, що на хрестах вказані… три дати. Дата народження, дата постригу, тобто смерті для світ­ського життя, і, власне, дата закінчення життя земного.

– Тому й плачуть люди, які прийшли побачити постриг у ченці. Вони розуміють, що молода людина одрікається  від цього світу й усіх його утіх. Тому і монахи старі плачуть, проживши у монастирі і 30, і навіть 60 років, бо знають, яку ціну треба платити за долю чернечу. Це фактично як духовна смерть. Мене у миру називали Василем, але Василь помер і народився новий чоловік з іменем Ніфонт. Своє бажання стати монахом я першому відкрив архімандриту Іоанну Маслову, який був вихідцем із Глинської пустині, що на Сумщині. Дуже високого духовного рівня людина. Це були сімдесяті роки минулого століття, влада атеїстична, богоборча. Батюшка випробовував мене три роки, хоча я вже був не юний, в армії відслужив. Все казав: “Поглянь на себе. Ну який із тебе монах? Тобі женитися треба”. А, врешті, благословляючи, сказав: “Дивися, Васю, щоб мені потім Господь не сказав: “Що ж це ти, Іване, посилаєш мені порожні глеки?”. Пам’ятай, що чернечий одяг не рятує, а зобов’язує. Яка користь, коли на кілок цей одяг натягнути?.. Вийде опудало. Що б ти, Васю, ним не був, а став справжнім монахом!”  Тому для мене постриг був не потрясінням, а новим народженням.

Ченцем я став у березні 1974 року у Троїцькому соборі Троїце-Сергієвої лаври. У четвер постригли мене ще з одним юнаком, і ми три дні у храмі молилися, на трапезу виводили раз на добу. Рання весна, у церкві ще прохолодно, ні холод, ні голод не турбували, не хотілося спати. Бо та благодать, яку отримав під час постригу, навіть фізично відчувалася. Наче був я у коконі якомусь, відчував навколо себе фізичне тепло. А в неділю ми вийшли з храму, почали іти з вітаннями московські знайомі, викладачі з духовної семінарії, академії… Вже записочки принесли, помолитися за рабів Божих просять, хоча ти і сам ще добре Богу не молився. І вже ця суєта наче відсунула відчуття, з яким жив три доби. Але те, що пережив після постригу, є у словах псалма: “Вкусите и видите, яко благ Господь”. Тобто спробуйте і відчуєте, який добрий Господь і яка Його благодать, до котрої треба прагнути усе своє земне життя.

– Будучи ще священиком на приході у Рудці-Козинській ви навернули до Бога немало людей. Так само й опісля. Скількох благословили у чернецтво чи священицтво?

– Я не можу зараз сказати, скільки людей загорілося від слова Божого, від проповіді і пішли по чернечій дорозі, не всіх рахував і не про всіх міг знати. Але знаю, що 43 юнакам, які приїжджали до мене у Рудку-Козинську, давав рекомендації у духовні школи. Хтось став священиком, хтось – монахом. Серед них є два архієреї, є архімандрити і намісники монастирів. І було до сорока дівчаток, які з мого усного благословення залишали цей світ і йшли у монастирі. Серед них є ігумені, є монашки і в Києві, по всій Україні. У душі з трепетом радію, що Господь у свій час посіяв у їхні серця добре євангельське слово, і проросло воно таким великим врожаєм. Завжди прошу, аби і Господь поміг, щоб ці люди, які пішли по цій вузькій дорозі у монастир, теж приносили добрі плоди для Божої слави і зміцнення і спасіння людських душ.

– Зараз ніби менше бажаючих піти в монастир...

– Не сказав би. Якщо в часи богоборчої радянської влади на території такого великого Радянського Союзу було лише 18 діючих наших монастирів і ще два діяли за кордоном (у Єрусалимі та на Афоні), то тепер тільки в Україні їх понад 200. Правда люди вже не такі сильні духовно, бо їхні душі руйнують багато пороків. У монастирі ідуть, але дуже важко приживаються. Поживе рік-два послушником, та й шукає легшого. Звичайно що у монастирі важко. Підйом о 5 годині, через півгодини маєш бути на братському молебні, після нього – на літургії. Потім виконання послуху. Увечері знову служба у храмі, яка може тривати і до 22 години. Це втомлює, але як солдат в армії, так і монах у монастирі звикає до режиму і такого способу життя. Коли я був молодим ієромонахом, то дивувався, що монашки з Корецького монастиря обробляли… колгоспний город. Їм довіряли, бо були чесні, не крали. Але восени їм давали городину для обителі. Ото зранку встали, помолилися, поснідали – і на чотири-п’ять годин на поле під палюче сонце. А там знову на молитву у храм… Трудно, але все було у радість. Так само і зараз вибрані Господом приходять у монастирі і залишаються в них до кінця свого земного віку. Це покликання Боже. Кого Господь визначив, той і піде за ним, незважаючи ні на що.

Розмовляла Наталія Малімон

Щоденна Всеукраїнська газета:“День”, Волинська область

“Волинь Православна” , 2012, №7

Теги: ігуменя Стефанамитрополит Ніфонтмонастирчернецтво
Попередня публікація

Працювати над образом батька

Наступна публікація

Чоловік і дружина: коли разом нудно

Наступна публікація

Чоловік і дружина: коли разом нудно

Пряма трансляція згідно розкладу

Розклад Богослужінь

Пожертва

Єпархіальні новини

Вітання благочинному Гірниківської округи прот.Іоану Хіночику
Вітання благочинному Гірниківської округи прот.Іоану Хіночику

Вітання благочинному Гірниківської округи прот.Іоану Хіночику з 59-річчям з дня народження. ХРИСТОС ВОСКРЕС! Ваше Преподобіє, дорогий БЛАГОЧИНИЙ! Духовенство та віряни Ратнівщини сердечно вітаємо Вас з 59-річчям з дня Вашого народження. Ви з дитинства бажали нести послух у храмі Божому і, дослухавшись слів Христових про те, що жниво велико, а женців…

У Низкиницькому монастирі проводжали у вічність воїна-захисника Суслова Павла
У Низкиницькому монастирі проводжали у вічність воїна-захисника Суслова Павла

Сьогодні Нововолинськ прощався із воїном-захисником Павлом Сусловом, який загинув 15 травня 2022 року, під час виконання бойового завдання. Священники Нововолинського благочиння Української Православної Церкви на чолі з настоятелем Свято-Успенського Низкиницького монастиря архімандритом Вікентієм, провели до вічного спочинку воїна-захисника. Життя воїна, чоловіка та батька обірване в неповних 27 років! Архімандрит Вікентій…

У Видраниці прощалися з воїном Сергієм Єременком
У Видраниці прощалися з воїном Сергієм Єременком

15 травня ,духовенство Ратнівщини на чолі з благочинним прот Анатолієм Гурським звершили відспівування новопреставленого Єременка Сергія в селі Видраниця Ковельського району Володимир- Волинської єпархії, який загинув в Донецькій області, захищаючи рідну землю від ворога. Отець благочинний висловив співчуття для близьких та рідних покійного та закликав посилити молитви за новопреставленого воїна…

Неділя про розслабленного та День сім‘ї через призму Євхаристії
Неділя про розслабленного та День сім‘ї через призму Євхаристії

Високопреосвященніший митрополит Володимир в співслужінні духовенства кафедрального собору звершив Літургію у Неділю про розслабленного. Парафіяни та священники мали можливість поглянути на світський День сім‘ї через призму єднання во Христі та Євхаристії. Під час Літургії Митрополитом було вознесено молитву за мир в Україні. The post Неділя про розслабленного та День сім‘ї…

Митрополит Володимир взяв участь у вшануванні преп.Амфілохія
Митрополит Володимир взяв участь у вшануванні преп.Амфілохія

Девять архієреїв, серед яких керуючий Володимир-Волинською єпархією, чисельне духовенство та тисячі вірян УПЦ вшанували пам’ять подвижника XX століття у Свято-Успенській Почаївській Лаврі. Цього року виповнюється 20 років канонізації святого. Урочистості розпочались ще 10 травня. Після вечірнього богослужіння відбувся хресний хід навколо Почаївської обителі з мощами преподобного Амфілохія. Святиню перенесли з…

В Гірниках похоронили Васила Палія – воїна-захисника
В Гірниках похоронили Васила Палія – воїна-захисника

Сьогодні плач рідних та сльози односельчан чути в кожному куточку с.Гірники та за його межами. Війна трагічно обірвала життя ще одного нашого земляка – воїна Василя Миколайовича Палія, який за покликанням серця з перших днів війни пішов добровольцем з побратимами захищати рідну землю. Неодноразово ми чуємо вислів, що війна забирає…

🔴🎥Підсумки засідання Священного Синоду УПЦ
🔴🎥Підсумки засідання Священного Синоду УПЦ

  У Києво-Печерській Лаврі відбувся Священний Синод УПЦ Насамперед Священний Синод розглянув ситуацію в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України та оприлюднив з цього приводу Заяву. У документі, зокрема, підкреслено, що Українська Православна Церква повністю розділяє біль і страждання Українського народу. Крім того, зазначено, що 14 з 53 єпархій…

Вшанування собору Волинських святих та 1030-річчя заснування Володимир-Волинської єпархії
Вшанування собору Волинських святих та 1030-річчя заснування Володимир-Волинської єпархії

У день пам’яті преподобного Стефана Печерського та Собору Волинських святих, цього року вшановується 1030-річчя заснування древньої Володимир-Волинської кафедри. Божественну Літургію у кафедральному Успенському соборі єпархії, на запрошення Керуючого Володимир-Волинською єпархією, очолив Намісник Києво-Печерської Лаври. Під час богослужіння митрополиту Вишгородському і Чорнобильському Павлу співслужили митрополит Володимир Почаївський, митрополит Володимир-Волинський і Ковельський…

Митрополит Володимир взяв участь в Престольному святі Городницького монастиря
Митрополит Володимир взяв участь в Престольному святі Городницького монастиря

6 травня, в день шанування великомученика і побідоносця Георгія, Високопреосвященніший митрополит Володимир разом з єпископами та духовенством Української Православної Церкви брав участь у Престольному святі Городницького чоловічого Свято-Георгіївського монастиря. Візит Архіпастиря до відомої чернечої обителі на Житомирщині відбувся на запрошення намісника ставропігійного монастиря архієпископа Городницького Олександра. The post Митрополит Володимир…

Молитва, вітання та солодкі подарунки. Митрополит Володимир привітав парафіянок
Молитва, вітання та солодкі подарунки. Митрополит Володимир привітав парафіянок

В Неділю жінок-мироносиць Високопреосвященніший митрополит Володимир звершив Божественну літургію в Св.-Успенському кафедральному соборі та привітав жіночу частину парафії зі святом. Владика щиро подякував усім жінкам, хто несе послух в храмі та доглядає за його територією. Митрополит побажав, аби сучасна жінка наслідувала добрий приклад вірності служіння Христу Воскресшому у жінок-мироносиць. The…

Designed by ROOM SIXTY NINE

Designed by ROOM SIXTY NINE
  • Вхід
  • Про нас
  • Новини
  • Публікації
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Контакти
Немає результату
Переглянути всі результати

Designed by R69M

З поверненням!

Увійдіть у свій обліковий запис нижче

Забули пароль?

Відновіть ваш пароль

Введіть своє ім’я користувача або електронну адресу, щоб скинути пароль.

Увійти
Go to mobile version