Час від часу доводиться чути запитання людей, переляканих тим, що якісь вороги наслали на них вроки. Люди вважають, що їх проблеми із здоров’ям, роботою та особистим життям пов’язані саме з цим – і шукають, до яких церковних священнодіянь потрібно вдатися, щоб відобразити цей напад темних сил.
Люди запитують про певну ікону, певний молебень, який би виправив справу. Але так справу не виправиш; у Церкви немає «білої магії», яка б нейтралізувала «чорну». Це не факультет захисту від темних мистецтв. Церква пропонує зовсім інше. Так, і захист теж – але не зовсім той, який люди шукають.
Духовні сили зла реальні, різного роду маги та чаклуни мають справу саме з ними, але їх мета – зовсім не в тому, щоб чинити вам дрібні капості на роботі та в особистому житті. Вони охоче забезпечили б вам спокійне життя в усілякому достатку та задоволеннях, якби могли досягти головного – загубити вашу душу, назавжди відвернути її від Бога.
Результатом гріха, спротивом волі Божій часто є і цілком земні біди – але це ефект, який для сил зла є побічним, навіть небажаним. Їх мета – не дати вам встати на шлях порятунку або відвести з цього шляху, якщо ви на нього вже звернули.
Сили добра – Бог, Його святі і Ангели – прагнуть не до того, щоб позбавити вас від дрібних капостей, що влаштовуються бісами, і дати вам здоров’я та достаток. Звичайно, життя в послусі Божим заповідям, як правило, буде благополучнішим, мирним і безпечним – але не це головна мета.
Послання, яке сповіщає Церкву, значно більше того, про що ми сміли б подумати. Церква говорить про те, що Бог хоче подарувати вам – саме вам – життя вічне та блаженне. Тому що ви дорогі в Його очах і Він полюбив вас. Він хоче ввести вас в Його дім і зробити вас членом Його сім’ї. Як говорить Євангеліє: «А всім, що Його прийняли, їм владу дано дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ім’я Його, що не від крові, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога» (Ін. 1: 12-13).
Це послання дуже величне для нас, звиклих до дрібних радощів та дрібних засмучень, і ми часто його не чуємо, не розуміємо, навіть почувши, відходимо від нього – але воно залишається істинним.
Уявіть собі юного жебрака, безпритульника, який випрошує дрібні гроші у перехожих. Тепер уявіть собі, що цар полюбив його, забажав зробити його членом царської сім’ї і спадкоємцем, ввести в палац. Він кличе безпритульника – а той не дуже бажає чути про усиновлення та палац. Він бажає отримати щось простіше. Кілька копійок або інші дрібниці. Позбавлення від інших жебраків, які складають конкуренцію. Ще щось в цьому роді, що трохи поліпшить його безпритульне життя. Але цар бажає дати йому не це – він дійсно бажає забрати його в палац. Не поліпшити це життя – а дати зовсім інше.
Людина часто опиняється у стані цього жебрака, який бажає випросити у Бога яку-небудь дрібницю. Щось, що зробить його земне життя комфортнішим – або хоч би менш неприємним. Але Євангеліє – про інше.
Апостол Павел в посланні до Галатів пише: «Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Іісуса! Бо ви всі, що в Христа охрестилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3: 26-27). Ми покликані бути синами Богу. Це нелегко – життя безпритульника може бути важким та смутним, але в ньому немає дисципліни, слухняності, навчання, яке є в житті наслідного принца. Але Бог пропонує нам саме це – усиновлення в Господа Всесвіту.
І щоб прийняти Його дар, ми повинні віддати Йому наше серце, ввірити наше життя – повністю. Не варто задавати питання про те, «як мені спонукати Бога вирішити мої проблеми». Мова йде про інше – як довіритися та підкоритися Богу, як позбавитися від звичок жебрака до брехні, свавілля та спротиву.
Коли ми зважимося підкоритися Богу, ми побачимо наші проблеми зовсім по-іншому – ймовірно, частина з них просто відійде, а якісь перетворяться на ті уроки, які ми повинні вивчити в школі нашого Небесного Отця.
Але це наш вибір, ніхто не може примусити нас до нього – навіть Бог вирішив цього не робити, Він завжди очікує нашої добровільної згоди. Ми можемо відмовитися, піти в пітьму зовнішню та залишитися там назавжди. Мета сил зла – саме в цьому, а не в тому, щоб будувати нам дрібні капості.
А ціль, з якою створена Церква, – вести нас по шляху спасіння.
Сергій Худієв
Газета – “Волинь Православна”, 2015, №2
