Неділя, 22 Травня, 2022
  • Вхід
Капличка
  • Про нас
  • Новини
  • Публікації
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Контакти
Немає результату
Переглянути всі результати
  • Про нас
  • Новини
  • Публікації
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Контакти
Капличка
Головна Публікації «Волинь православна»

Помилки в церковному вихованні дітей

19.06.2012
в «Волинь православна»
A A

Помилки в церковному вихованні дітей, Мещерінов,Ошибки в церковном воспитании детей, Амвон

В чому основні помилки церковного виховання дітей? Чому діти з православних сімей ідуть з церкви?

Ось декілька узятих з життя історій.

… Невеликий храм на околиці міста. Йде Божественна Літургія. Прихожани зосереджено моляться. Під час читання Євангелія двері храму відчиняються, і входить православна мама з двома малюками. Старший починає бешкетувати, менший голосно плакати. Зосереджена молитва випаровується; ті, що моляться починають відчувати жахливий дискомфорт. У всіх напружені нерви; Літургія позбавляється сенсу.

… Виноситься Чаша. До неї дві жінки – мама і бабуся – підносять волаючу дитину. Вона кричить: «Не хочу!!!», вигинається дугою, б’є повітря руками і ногами. Мама скручує їй руки і ноги, бабуся фіксує голову. Священик, проявляючи чудеса спритності, з третьої або четвертої спроби умудряється вставити лжицю в рот дитини. На лицях матусі і бабусі щаслива усмішка: причастили! Дитя продовжує кричати і битися.

… Ось діти старші. Неділя. Мама трясе Іванка: «Вставай, синку, пора вже на службу, не можна пропускати Літургію! Та і в недільній школі сьогодні іспит!» Бідний Іванко ледве не плаче…  «Господи, за що!» — не по-дитячому думає він. Ось церква. Сповідь. У руки сина мама суне написаний нею папірець з написом «гріхи Іванка» і підштовхує його в спину у напрямку до аналоя. На Літургії хлопчик дрімає, у недільній школі отримує двійку за те, що не знає, як саме з’єднуються в Христі Божественна і людська природа. Увечері мама відчитує сина за двійку… а ще математику робити, завтра в школі контрольна. «Закінчиться це коли-небудь?» — приречено думає Іванко.

… Нарешті, все і закінчується. Діти виростають до зрілої юності. Мама гірко скаржиться подрузі, яка тільки вчора повернулася з тривалої паломницької поїздки по монастирях: «Сина як підмінили. Нічого не розумію. Був маленьким – такий був хороший: і молитви читав, і в церкву ходив. а зараз – палить, ночами додому приходить, грубіянить. Ти уявляєш, я йому кажу щось, а він мені: «Мамо, ти дістала мене зі своєю церквою! Я ніколи більше не піду в неї!» На мамині очі навертаються сльози…

Знайомі картини, чи не так? У чому ж причини цього? Адже ми сповнені тільки благих намірів: щосили воцерковляємо своїх дітей, навчаємо їх… а вони, зростаючи, відкидають Церкву. Чому наші зусилля дають зворотній результат?  Давайте спробуємо в цьому розібратися.

У справі церковного виховання дітей є дві основні помилки.

Перша – підміна внутрішнього релігійного розвитку зовнішнім. Друга – перекладання релігійного виховання з сім’ї на Церкву.

Так, Христос сказав: «Пустіть дітей і не перешкоджайте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне» (Мф. 19, 14). Але що означають ці слова Христа? Адже, напевно, не можна їх сприймати винятково в тому сенсі, щоб не перешкоджати дітям відвідувати богослужіння (і безчинствувати на них). Тут потрібно сказати, що дуже багато хто з православних християн робить помилку, коли ототожнює християнське життя лише з участю в храмовому Богослужінні. Сумісна церковна молитва, безумовно, дуже важлива в духовному житті, але вона зовсім не покриває весь об’єм її, а є лише одним з елементів її, частиною, — необхідною, але не головною. Найголовніше здійснюється в серці людини – поклоніння Богові в дусі та істині. Для цього християнин і повинен стяжати Дух Істини, це – мета духовного життя; усе ж зовнішнє є засобом для цього.

Отже, не можна все релігійне життя душі зводити до «ходіння в церкву»; тим більше стосовно дітей. Багато батьків упевнені, що їх діти можуть пізнати Бога тільки в храмі; тим часом це зовсім не так. Дитяче релігійне сприйняття істотно відрізняється від дорослого. Діти здатні сприймати Живого Бога безпосередньо, вони відчувають Його усюди: в оточуючому їх прекрасному та дивовижному світі, в дитячій цьогохвилинній радості. Але саме найближче діти здатні відчути Бога в атмосфері миру і любові, яка оточує їх. І тут найголовніше — така атмосфера має бути в сім’ї. Мама і тато повинні любити один одного і своїх дітей, в сім’ї має бути лад; батьки повинні саме цим створювати умови, щоб не заважати дітям сприймати Бога і духовну сферу життя. Це робиться зовсім не розмовами про Бога, а винятково прикладом життя. Якщо для мами і тата Христос – не щось зовнішнє, не правило, не обов’язок відвідувати храм, а найдорожче, важливе і цінне для самих себе, то діти без жодних слів сприймуть Христа як Джерело миру, добра і любові, які є в сім’ї.

Але дуже рідкісні такі сім’ї. Частіше буває – шум, чвари, капризна непоступливість батьків один одному аж до дрібниць, а головне – невідповідність віри, що вони сповідають і власного життя. Причому самі батьки цілком можуть це усвідомлювати, але часто не буває у них ні сил, ні бажання, ні уміння організовувати своє сімейне життя так, щоб в основі його лежали поклоніння Богові в дусі та істині, християнська моральність, щоб сім’я ставала справжньою домашньою Церквою. Причина цих невміння і небажання, я думаю, полягає в тому, що духовне життя сприймається зовні — формально, книжно, схематично. У таких умовах цілком логічне бажання перекласти релігійне виховання тільки на Церкву; а оскільки вона розуміється формально-автоматично, майже магічно, то і церковність ця стає винятково зовнішньою: відвідини богослужінь, недільної школи і так далі.

Зрозуміло, я зовсім не збираюся відкидати важливість і потрібність всього цього; я лише хочу підкреслити, що все повинно бути на своєму місці. Починається релігійне виховання з того, що сім’я всіма силами повинна старатися, якими завгодно способами, досягати того, щоб Бог був не просто якоюсь доктриною, служіння якій забирає час, відпочинок і сили, а Живим Богом, Тим, Хто є центром життя сім’ї. Ніякого «напихання» зовнішньою церковністю це не дасть; це є цілеспрямована і осмислена етична праця сім’ї, орієнтована не на дотримання «букви» перш за все, а на створення справжньої домашньої Церкви.

Необхідно враховувати і психологічні особливості дітей. Більшість сьогоднішніх православних батьків воцерковились самі в зрілому віці – через читання книг, відвідини храмів і монастирів, через «доросле» по суті осмислення життя. У нас немає досвіду власного церковного дитинства, тому ми і дітей наших хочемо воцерковити, як маленьких дорослих. Але це помилково, тому що діти сприймають світ по-іншому. Їх стихія – рух, гра, і – як я вже говорив – безпосереднє сприйняття світу, духовного зокрема. Дітям важко зосередитися на тривалий час, або декілька годин нерухомо стояти на одному місці. Тому до храмового Богослужіння у них зовсім інше ставлення, ніж у дорослих. Протягом 5 – 10 хвилин, зрадівши красі храму і храмового дійства, більше діти не можуть на цьому зосереджуватися і починають розважатися. Багато дорослих не розуміють того, що відбувається в церкві, а діти – тим більше; вони не можуть сприймати Богослужіння інтелектуально, як це потрібно по суті його; а для безпосереднього сприйняття їм достатньо небагато часу.

Теж стосується і домашньої молитви. Багато батьків вимагають від своїх дітей заучування ними молитовних текстів; і ось діти стоять перед іконами і бубонять їх, а мама слухає і виправляє. Тим часом, діти знають і люблять молитву, і схильні до неї; тільки у них вона займає декілька хвилин, більше вони не можуть зосередитися. І потрібно навчити дітей, щоб вони в ці декілька хвилин саме молилися, тобто звертали своє чисте серце до Бога, а не механічно читали дитячі молитвослови або нудьгували, доки мама прочитає своє півторагодинне правило.

Отже, як нам залучати дітей до церковності?

По-перше, нехай діти залишаються дітьми. У жодному випадку не можна перетворювати їх на маленьких ченців і черниць. Нехай вони бігають, граються зі своїми однолітками (тільки не в церкві, зрозуміло), нехай вони спілкуються, пізнають світ. По-друге, потрібно дуже ретельно визначити дітям міру зовнішньої церковності – трохи менше, ніж «під силу»; а всю увагу звернути на виховання в дітях благоговійного відчуття Живого Бога, щоб Церква була для дітей святом, нагородою – а не обов’язковістю. У нас здебільшого буває так. Син: не хочу причащатися! Матуся: ні, будеш!! – і, схопивши сина за руку, волочить його в церкву. Плодом такого підходу закономірно є втрата благоговіння і, надалі, відхід від Церкви. Дуже важливо, коли в церковному житті бере участь вся сім’я. Захотіли ми, наприклад, причастити дитину – мама і тато готуються, всією сім’єю причащаємося. А не так, коли Причастя перетворюється на якусь регулярну процедуру типу візиту в лікарню, при тому, що батьки холодні до власної участі в Євхаристії і інших Таїнствах Церкви.

Отже, якщо правильно розставити акценти, то духовне і церковне виховання дітей здійснюватиметься природно, як саме життя, без «натуги», — але тільки за умови, якщо цим життям володіє сім’я.

Необхідні для гармонійного розвитку дітей також культурне виховання і соціальна адаптація. Існує псевдодуховна думка, що дітей потрібно виховувати тільки церковно, щоб захистити їх від згубного впливу світу цього. В рамках такого погляду світська культура вважається зайвою і навіть шкідливою, тому що вона відволікає від молитви і всього церковного. У  зв’язку з цим дітям забороняють спілкуватися з нецерковними однолітками, не підпускають їх до комп’ютера. А результат – діти зростають не пристосованими до життя, бо, як не старайся, а з цього світу нікуди не подітися; зростають сірими, неосвіченими, культурно і інтелектуально нерозвиненими. Не знайшовши свого місця в соціумі, вони часто озлоблюються, а іноді звинувачують в своєму становищі Церкву, яка так абсолютно не учить. Апостол Павел говорить: все випробовуйте, хорошого тримаєтеся (1 Фесс. 5, 21); все мені дозволено, але не все корисно; все мені дозволено, але ніщо не повинне володіти мною (1 Кор. 6, 12).

Від згубного впливу світу цього, який, безумовно існує, неможливо втекти — йому можна лише протистояти. І протистояння це повинне здійснюватися не тільки на рівні духовності, але і на культурному і соціальному рівні. А для цього потрібно озброїти дітей відповідним «багажем»: розвивати в них художній естетичний смак, залучати їх до класичного мистецтва, музики, літератури, розвивати творчі завдатки дитини, — щоб, зіткнувшись з домінуючим сьогодні агресивним середовищем, наші діти мали якусь культурну «протиотруту», яку вони могли б протиставити масовій псевдокультурі. Між іншим, і сама церковність абсолютно невідділена від культури; не будучи культурно вихованою людиною, не можна як належить  сприйняти ні те ж Богослужіння, ні церковну історію, писемність, мистецтво.

Але і тут все впирається в сім’ю. Якщо в сім’ї читають, слухають і дивляться тільки «православне», а від всього іншого відгороджується,  то звідки дітям узяти культурне виховання? Це ж стосується і соціального життя. Потрібно готувати дітей до життя в нехристиянському світі так, щоб вони виросли порядними, мужніми, активними людьми, які володіють сучасними технологіями, розвиненими і уміючими не на рівні церковності тільки, але і на всіх шляхах життя протистояти злу і гріху і свідчити про Христа. Цьому всьому теж навчаються в сім’ї, але для цього мама з татом повинні бути прикладом для дітей.

Отже, підсумуємо. Як нам виховувати наших дітей? Перш за все треба їх любити, займатися з ними, приділяти їм час – те, чого у нас великий дефіцит. Потрібно у всьому бути прикладом для дітей: самим батькам вчитися життю і культурі, вчитися бути християнами у всьому, бути відкритими, порядними і розсудливими людьми. Нарешті, потрібно поважати своїх дітей, довіряти їм – цим і створиться в сім’ї згадана мною атмосфера миру, любові, довіри і свободи, без яких неможливе ніяке духовне життя. Якщо наші діти, при зовнішньому церковному навчанні, ростуть без любові, без розкриття їх творчого і людського потенціалу, то є великий ризик, що вони, коли виростуть, сприймуть Церкву як лицемірство і не зможуть стати справжніми християнами.

Ігумен Петро (Мещерінов)

Православие и мир

Переклад “Волинь Православна”, 2012, №6

Теги: вихованнядітицерква
Попередня публікація

День Господній

Наступна публікація

Ліки проти «ні»

Наступна публікація

Ліки проти «ні»

Пряма трансляція згідно розкладу

Розклад Богослужінь

Пожертва

Єпархіальні новини

Вітання благочинному Гірниківської округи прот.Іоану Хіночику
Вітання благочинному Гірниківської округи прот.Іоану Хіночику

Вітання благочинному Гірниківської округи прот.Іоану Хіночику з 59-річчям з дня народження. ХРИСТОС ВОСКРЕС! Ваше Преподобіє, дорогий БЛАГОЧИНИЙ! Духовенство та віряни Ратнівщини сердечно вітаємо Вас з 59-річчям з дня Вашого народження. Ви з дитинства бажали нести послух у храмі Божому і, дослухавшись слів Христових про те, що жниво велико, а женців…

У Низкиницькому монастирі проводжали у вічність воїна-захисника Суслова Павла
У Низкиницькому монастирі проводжали у вічність воїна-захисника Суслова Павла

Сьогодні Нововолинськ прощався із воїном-захисником Павлом Сусловом, який загинув 15 травня 2022 року, під час виконання бойового завдання. Священники Нововолинського благочиння Української Православної Церкви на чолі з настоятелем Свято-Успенського Низкиницького монастиря архімандритом Вікентієм, провели до вічного спочинку воїна-захисника. Життя воїна, чоловіка та батька обірване в неповних 27 років! Архімандрит Вікентій…

У Видраниці прощалися з воїном Сергієм Єременком
У Видраниці прощалися з воїном Сергієм Єременком

15 травня ,духовенство Ратнівщини на чолі з благочинним прот Анатолієм Гурським звершили відспівування новопреставленого Єременка Сергія в селі Видраниця Ковельського району Володимир- Волинської єпархії, який загинув в Донецькій області, захищаючи рідну землю від ворога. Отець благочинний висловив співчуття для близьких та рідних покійного та закликав посилити молитви за новопреставленого воїна…

Неділя про розслабленного та День сім‘ї через призму Євхаристії
Неділя про розслабленного та День сім‘ї через призму Євхаристії

Високопреосвященніший митрополит Володимир в співслужінні духовенства кафедрального собору звершив Літургію у Неділю про розслабленного. Парафіяни та священники мали можливість поглянути на світський День сім‘ї через призму єднання во Христі та Євхаристії. Під час Літургії Митрополитом було вознесено молитву за мир в Україні. The post Неділя про розслабленного та День сім‘ї…

Митрополит Володимир взяв участь у вшануванні преп.Амфілохія
Митрополит Володимир взяв участь у вшануванні преп.Амфілохія

Девять архієреїв, серед яких керуючий Володимир-Волинською єпархією, чисельне духовенство та тисячі вірян УПЦ вшанували пам’ять подвижника XX століття у Свято-Успенській Почаївській Лаврі. Цього року виповнюється 20 років канонізації святого. Урочистості розпочались ще 10 травня. Після вечірнього богослужіння відбувся хресний хід навколо Почаївської обителі з мощами преподобного Амфілохія. Святиню перенесли з…

В Гірниках похоронили Васила Палія – воїна-захисника
В Гірниках похоронили Васила Палія – воїна-захисника

Сьогодні плач рідних та сльози односельчан чути в кожному куточку с.Гірники та за його межами. Війна трагічно обірвала життя ще одного нашого земляка – воїна Василя Миколайовича Палія, який за покликанням серця з перших днів війни пішов добровольцем з побратимами захищати рідну землю. Неодноразово ми чуємо вислів, що війна забирає…

🔴🎥Підсумки засідання Священного Синоду УПЦ
🔴🎥Підсумки засідання Священного Синоду УПЦ

  У Києво-Печерській Лаврі відбувся Священний Синод УПЦ Насамперед Священний Синод розглянув ситуацію в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України та оприлюднив з цього приводу Заяву. У документі, зокрема, підкреслено, що Українська Православна Церква повністю розділяє біль і страждання Українського народу. Крім того, зазначено, що 14 з 53 єпархій…

Вшанування собору Волинських святих та 1030-річчя заснування Володимир-Волинської єпархії
Вшанування собору Волинських святих та 1030-річчя заснування Володимир-Волинської єпархії

У день пам’яті преподобного Стефана Печерського та Собору Волинських святих, цього року вшановується 1030-річчя заснування древньої Володимир-Волинської кафедри. Божественну Літургію у кафедральному Успенському соборі єпархії, на запрошення Керуючого Володимир-Волинською єпархією, очолив Намісник Києво-Печерської Лаври. Під час богослужіння митрополиту Вишгородському і Чорнобильському Павлу співслужили митрополит Володимир Почаївський, митрополит Володимир-Волинський і Ковельський…

Митрополит Володимир взяв участь в Престольному святі Городницького монастиря
Митрополит Володимир взяв участь в Престольному святі Городницького монастиря

6 травня, в день шанування великомученика і побідоносця Георгія, Високопреосвященніший митрополит Володимир разом з єпископами та духовенством Української Православної Церкви брав участь у Престольному святі Городницького чоловічого Свято-Георгіївського монастиря. Візит Архіпастиря до відомої чернечої обителі на Житомирщині відбувся на запрошення намісника ставропігійного монастиря архієпископа Городницького Олександра. The post Митрополит Володимир…

Молитва, вітання та солодкі подарунки. Митрополит Володимир привітав парафіянок
Молитва, вітання та солодкі подарунки. Митрополит Володимир привітав парафіянок

В Неділю жінок-мироносиць Високопреосвященніший митрополит Володимир звершив Божественну літургію в Св.-Успенському кафедральному соборі та привітав жіночу частину парафії зі святом. Владика щиро подякував усім жінкам, хто несе послух в храмі та доглядає за його територією. Митрополит побажав, аби сучасна жінка наслідувала добрий приклад вірності служіння Христу Воскресшому у жінок-мироносиць. The…

Designed by ROOM SIXTY NINE

Designed by ROOM SIXTY NINE
  • Вхід
  • Про нас
  • Новини
  • Публікації
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Контакти
Немає результату
Переглянути всі результати

Designed by R69M

З поверненням!

Увійдіть у свій обліковий запис нижче

Забули пароль?

Відновіть ваш пароль

Введіть своє ім’я користувача або електронну адресу, щоб скинути пароль.

Увійти
Go to mobile version