Багатьом дослідникам, особливо в минулі століття, не давало спокою описане в книзі Буття дивовижне довголіття допотопних патріархів, а ще більш — його раптове припинення в подальших поколіннях.
Неважко відмітити явну різницю в тривалості життя до Ноя і після нього. До Ноя, включаючи і його самого, термін людського життя приблизно однаковий: від 900 до 970 років. Після ж Ноя тривалість життя весь час знижується: Ной (10-е покоління) прожив 959 років, а до часу Моїсея (26-е покоління) вік людський скоротився до 120 років. Після нього в Біблії вже не згадується жодного випадку, щоб людина прожила більше 120 років.
Перша згадка про старість і старіння зустрічається в Біблії в історії Авраама: Авраам же і Сарра були старі і в літах похилих (Бут 18, 11). До цього ж ми ніде не знаходимо, щоб люди старіли. Як говориться в 5 розділі книги Буття, патріархи народжували потомство у досить пізньому віці. Наприклад, Мафусалу і Ламеху було майже по двісті років, коли у них народилися діти, і в тексті ясно сказано, що у них були діти і пізніше. Ною вже виповнилося п’ятсот, коли народилися троє його синів. Більш того, в цьому ж віці йому була доручена складна праця — побудувати і спорядити ковчег, справу, яка ніяк не могла бути покладена на немічного старого чоловіка. З цього виходить, що перші покоління людей не тільки жили надзвичайно довго, але і залишалися молодими, в біологічному сенсі, все своє життя. Можливо, старість для них була досить коротким періодом перед смертю.
На підставі цього можна припустити, що за часів Ноя відбулася деяка подія, що вплинула на тривалість життя. У біблейському тексті ця подія ясно позначена. За часів Ноя, говорить книга Буття, Бог прогнівався на людей за неправедну їх поведінку і постановив: ...не вічно Духу моєму бути нехтуючим людьми… тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять років (Бут 6, 3). Зазвичай цей уривок тлумачать так що, сто двадцять років — це «термін, призначений Богом для покаяння і виправлення людей, протягом якого праведний Ной пророкував про потоп і робив відповідні до нього приготування», з чого робиться висновок, що ковчег будувався 120 років.
Але якщо ми зіставимо наступні уривки з книги Буття, то переконаємося, що Ной будував ковчег і пророкував про потоп не більше 100 років. Тому слід швидше погодитися з думкою Іосифа Флавія, який вбачав в цих словах буквальний сенс, — скорочення людського життя до 120 років. У цієї точки зору є ще один вагомий аргумент: на сьогоднішній день офіційно визнана і документально підтверджена максимальна тривалість життя людини складає 122 роки (француженка Жанна Луїза Кальман 1875–1997). Достовірність відомостей про нібито більшу тривалість життя, що мала місце, піддається сумнівам. І хоча після Ноя максимальна тривалість життя не встановилася відразу на 120 роках, а знижувалася поступово, це говорить тільки про те, що пророцтво виконалося не відразу.
Як би там не було, на підставі дослідження Священного Писання важко допустити, що старіння є просто «зношування» організму, інакше як тоді пояснити величезну різницю в тривалості життя до Ноя і після нього? Християнське вчення однозначно вказує на те, що людське тіло було створене Богом потенційно безсмертним. Старіння є властивість, що з’явилася після гріхопадіння прабатьків і зазнала, видно, змін після потопу. Тільки залишається відкритим питання: чи виражена ця властивість як генетична програма? Якщо вдасться знайти і розшифрувати гіпотетичну програму старіння, то блокування цієї програми буде набагато зручнішим і легшим способом перемоги над старінням, чим нескінченне виправлення «поломок», що постійно виникають в старіючому організмі.
Ієромонах Георгій (Соколов)
Повний текст статті – Православие.RU
Переклад українською –“Волинь Православна”, 2012, №10
