П’ятниця, 2 Червня, 2023
  • Вхід
Капличка
  • Про нас
  • Новини
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Акафісти
  • Публікації
  • Контакти
Немає результату
Переглянути всі результати
  • Про нас
  • Новини
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Акафісти
  • Публікації
  • Контакти
Капличка
Немає результату
Переглянути всі результати
Головна Публікації «Волинь православна»

Шевченко та християнський світогляд

10.03.2012
в «Волинь православна»
A A

Шевченко, Україна, релігія

Інтерв’ю з протоієреєм Богданом ОГУЛЬЧАНСЬКИМ, секретарем Всеукраїнського Православного педагогічного товариства, автором підручників з „Християнської етики в українській культурі”, редактором сайту „Українська християнська культура”

У радянські часи говорили, що Тарас Шевченко був атеїстом-революціонером. Підшуковувалися відповідні фрази в його творчості. Після падіння атеїстичного режиму в Шевченковій поезії почали шукати християнські мотиви. Проте чи усвідомлюють нинішні українці-християни справжнє бачення віри Великим Кобзарем, — про це в розмові Юрія Чорноморця з о. Богданом Огульчанським, дослідником сакрального в українській культурі.

Протоієрей Богдан Огульчанський
Протоієрей Богдан Огульчанський, "ВАЖЛИВИМ АСПЕКТОМ РЕЛІГІЙНОСТІ ШЕВЧЕНКА Є СПРИЙНЯТТЯ НИМ УКРАЇНИ ЯК САКРАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ"

— Сьогодні виповнилося 198 років з дня народження Тараса Шевченка. Чи не здається Вам, що сьогодні ми ще не усвідомили християнського характеру світогляду Шевченка?

— Дійсно, в суспільній свідомості панують стереотипні уявлення про Шевченка. За радянських часів із нього робили революційного демократа. Критики Шевченка не було, але християнські сторони його світогляду замовчувалися. Шевченків осуд соціальної дійсності, християнський за власною суттю, перетлумачувався як лише соціальний протест. З настанням незалежності багато хто воліє бачити в Шевченкові лише борця за українську націю, борця проти імперії. При цьому не звертають увагу на те, що така боротьба у Шевченка обґрунтовується з точки зору християнської моралі. Сьогодні бачимо і третю тенденцію: шукати у Шевченка неортодоксальні релігійні мотиви, вирячувати їх. Але забувають важливий принцип: те, що є неортодоксальним для звичайного віруючого, є виявом ортодоксальної релігійності для людини із особливим Божим покликанням.

— Дійсно, пророки і біблійний Йов були «неортодоксальними», але саме такими їх хотів бачити Бог. Так само і монах, що молиться за весь світ, вчиняє неправильно з точки зору новоначального. У кожного своя міра релігійності, своя міра християнськості. І якщо світогляд Шевченка – світогляд християнський, то нашим завданням мала б бути християнська релігійно-філософська і богословська рефлексія над життям і творчістю Шевченка.

— Завдання християн-українців сьогодні – усвідомити значення Шевченка для нас. Тарас Шевченко був віруючою людиною, християнином. Шевченко був людиною, що власні принципи виробила на основі максималістської етики Біблії. Він визнавав Бога та важливість його абсолютних норм для всіх вимірів людського життя. Божа істина і Божа правда настільки значимі для Шевченка, що у деяких його творах знаходимо навіть змагання із Богом. Він закликає Бога і навіть намагається примусити Його до повного здійснення Божої правди на землі. Це змагання із Богом нагадує біблійне змагання патріарха Якова за збереження Божого благословення для власного народу. Шевченко вважав, що український народ як народ християнський безумовно був благословенний Богом, і доля його мала б здійснюватися згідно із цим благословенням.

— Так, для того, щоб життя народу здійснювалося згідно із благословенням Божим, необхідно не лише життя народу за нормами встановленими Богом. Необхідна молитва до Бога, і іноді ця молитва переходить в дерзновення перед Богом. Такого роду дерзновення в молитві за народ не є відступленням від релігійності, але найвищим проявом її. Адже це дерзновення може виникнути лише в людини, яка повністю покладає власну надію лише на Бога та любить всій народ, «братів своїх» більше, ніж саму себе. Які ж головні риси релігійності Шевченка можна виділити на Вашу думку?

— Першою рисою релігійності Шевченка є глибоко особисте ставлення до Бога. Про необхідність такого ставлення пізніше буде багато говоритися в екзистенційній філософії. У Шевченка таке ставлення було. В одному із ранніх творів «Перебендя», головний герой, має повноту відносин із світом, але головним і абсолютним для нього є відносини з Богом. Спілкування з Богом є для головного героя неспівмірно важливішим, ніж відносини з Богом. Саме такий герой втілюється у Шевченка в образі кобзаря. І цей образ стає архетипним для Шевченка, для його усвідомлення своїх відносин із світом та Богом.

Другим важливим аспектом релігійності Шевченка є сприйняття ним України як сакральної реальності. В часи Шевченка стояло питання про смисл існування України. Без відповіді на це питання, без усвідомлення особливого історичного покликання України вся Україна могла б стати такою самою як Кубань: збереження елементів фольклору і повне панування імперської свідомості. Шевченко фактично дав відповідь на питання про смисл існування України, відкривши особливу цінність буття України як сакральної ідентичності, сакральної реальності. Україна цінна в очах Бога та людства з тієї причини, з якої цінна кожна людська особистість. Адже Бог створив кожну людську особистість для вічності, замисливши її у вічності. Так само і Україна існує не як частина імперії, а як самостійній і самодостатній унікальний організм. (З ним можна розмовляти Богу). Про Україну, за Україну, від імені України можна говорити з Богом. Цей організм, як і інші національні організми, має власну цінність у вічності, має власний Божественний образ в собі.

Проявом ідентичності України для Шевченка є козацтво, унікальне і неповторне. Козацтво є виявом християнської ідентичності України, оскільки виявляє братерство і волю. Братерство і воля взаємопов’язані між собою елементи християнського соціального ідеалу Шевченка, оскільки воля особистості можлива завдяки братерським стосункам, а братерство можливе завдяки свободі людей. Людське існування – це співбуття з іншими особистостями в єдності та волі. Козацтво виступає як ідеал, альтернативний до інших моделей соціальних відносин. Козацька християнська республіка Шевченка і Костомарова – це відповідь на питання, яким має бути ідеальне суспільство. Цей суспільний ідеал був альтернативою до бюрократичної та єрархічної побудови Російської імперії. Світська і церковна бюрократія претендувала на сакральність, претендувала на те, що порядок імперії відображає ідеальний задум Божий про суспільство. Шевченко показував неправду такого сприйняття християнської держави. Мертвій раціональній бюрократії Шевченко протиставляв ідеал суспільства як живого спілкування і братерства вільних людей.

— Важливо, що цей ідеал спілкування і братерства вільних людей глибоко християнський. Він безпосередньо породжений біблійним і святоотцівським розуміння Церкви як «спілкування», «койнонії». Тоді як оспівування раціональної єрархії як Божественного порядку – це все-таки придумано візантійськими філософами і правниками, але цього немає в біблійному ідеалі церкви та суспільства. Цікаво, що філософія ХХ століття наново відкрила важливість спілкування особистостей для того, щоб люди були людьми…

— Третім елементом християнського світогляду Шевченка є ідеал сім’ї. Шевченко пише: «І буде Син, і буде Мати, і будуть люди на землі». Сім’я – це не лише стосунки людей між собою, та їх відносини з природою («садок вишневий коло хати»). Сім’я має бути відображенням тієї Святої Сім’ї, яку очолює Син з великої літери і Мати з великої літери. Звичайна сім’я та звичайне суспільство не повинна замикатися в собі, а бути відкритим до реальності Божественної. І ця відкритість – у відносинах до Христа і Богородиці. Тому невипадково образи Богородиці і Христа пронизують його поетичний світ наскрізь — і по вертикалі, і по горизонталі.

У зв’язку з цією темою виникає важлива проблема ортодоксальності його християнства. Часто здається, що Шевченко близький до протестантизму, бо критично ставився до тогочасної церковної реальності, неоднозначно відгукувався про єрархію, храми, ікони. Але ми знаємо і про православну ідентичність Шевченка. Він сповідувався і причащався. Він по особливому переживав пасхальне богослужіння. Він був прочанином в Почаєві. Він повністю прийняв православний ідеал святого Києва. Звідки ж критичні мотиви? Від внутрішнього неприйняття тодішнього російського православ’я. Церква була частиною холодного бюрократичного апарату, не являла взірця людських відносин. Шевченко не критикує церкву як світська людина, він критикує її як християнин, православний християнин, якому несила мовчати.

Він як християнин гостро переживав ту облудність і фальш, що траплялась в церковній огорожі. І ми можемо зрозуміти його претензії до історичної церкви. Але ми маємо пам’ятати, що його критика церкви є глибоко особистою. Вона є віддзеркаленням переживань людини, яка особливо гостро переживала всяку фальш і облуду в житті. Але для нас головне – що Шевченків ідеал був християнським, і його критика церкви була критикою не «з середини» Церкви. Він захищав «рабів малих німих» проти імперської машини, малу людину проти бюрократії, захищав гідність малих людей як тих, хто має абсолютну цінність – на відміну від імперій, які занадто земні. Ця позиція була християнським розумінням людських відносин. Шевченко бажав виявлення людського ставлення до всіх конкретних людей, особливо до тих «малих людей», що були упосліджені в тодішній дійсності. Це була вимога християнського ставлення до людей, і про це не можна забувати, читаючи Шевченка.

— Існує камінь спотикання для християн, які читають Шевченка. Це поема «Марія»…

— Це тема, над якою треба багато думати українським християнам. Важливо, що Шевченко говорить тогочасному суспільству: навіть якщо ви не визнаєте чудесного народження Христа і Його воскресіння, християнство – це сила, що змінила історію людства. Християнська мораль принесла ідеали свободи, дала смисл для історії людства. Це нагадує ситуацію, коли Христос говорить: «Словам моїм не вірите, повірте ділам». Якщо ви не вірите євангельській розповіді, то пересвідчитеся в правоті християнства із історичного значення християнської моралі, християнства як моральної сили в історії. Навіть якщо ви вірите розповідям про Ісуса тих людей, які його розп’яли, вірите їх розповідям про Марію, то все одно не можна не визнати величі і правди християнського світогляду.

— Дякую за цікаву розмову!

Джерело: risu.org.ua

Теги: релігіяУкраїнаШевченко
Попередня публікація

“Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе”

Наступна публікація

Как расслабленному взойти на Небо?

Наступна публікація

Как расслабленному взойти на Небо?

Пряма трансляція згідно розкладу

Розклад Богослужінь

Пожертва

Єпархіальні новини

У ЛЮБОМЛІ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ
У ЛЮБОМЛІ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

1 червня у м.Любомль Ковельського району відспівали Героя України Дмитра Бісюка, який загинув внаслідок артилерійського обстрілу на Донеччині. Напередодні, 31 травня, благочинний Любомльського Різдво-Богородичного благочиння протоієрей Василій Мельничук з настоятелем Свято-Георгіївсього храму протоієреєм Володимиром Лисим прибули віддати шану полеглому воїну у його рідну домівку та відслужили панахиду. Попрощатися з захисником…

Священники єпархії благословили випускників шкіл. Фоторепортаж з с.Залухів
Священники єпархії благословили випускників шкіл. Фоторепортаж з с.Залухів

Сьогодні, у сонячну днину, пролунав останній дзвінок для одинадцятикласників Залухівського ліцею. Достойним початком входу у доросле життя є подяка випускників. Батьки зі своїми дорослими випускниками дякували Богу за роки, проведені за шкільною партою та просили благословіння у доросле, самостійне життя! «І все на світі треба пережити. І кожен фініш, це…

Відбувся навчальний семінар для священників Волині
Відбувся навчальний семінар для священників Волині

Потреба парафіяльних священників у підтриманні належного богословського та освітнього рівня, необхідність самовдосконалення та обміну практичним досвідом, викликали перед Володимир-Волинською єпархією необхідність організації та проведення відповідних заходів. З благословення Високопреосвященнішого митрополита Володимира, голови єпархіальних відділів по роботі з молоддю та інформаційно-просвітницького 29 травня вдруге організували «Пастирський воркшоп» на тему «Служіння православного…

Митрополит Володимир взяв участь у святковому богослужінні в Городницькому монастирі
Митрополит Володимир взяв участь у святковому богослужінні в Городницькому монастирі

У День Ангела архієпископа Городницького Олександра, намісника монастиря великомученика Георгія, Високопреосвященніший митрополит Володимир взяв участь у соборному богослужінні та вітанні владики-іменинника. The post Митрополит Володимир взяв участь у святковому богослужінні в Городницькому монастирі appeared first on Володимир-Волинська єпархія.

Воїна Тараса Троця погребли у с.Чорніїв на Турійщині
Воїна Тараса Троця погребли у с.Чорніїв на Турійщині

29 травня 2023 року у с. Чорніїв, що на Турійщині, в останню дорогу духовенство Турійського благочиння УПЦ провели мужнього, доброго, мудрого воїна Тараса Троця. 24.05.2023 року в Бахмутському напрямку, від прильоту в окоп 120 -ої міни , загинув старший солдат 23 окремого батальйону спеціального призначення Троць Тарас Іванович 29.10.1990р.н. житель…

Відеозамальовки Літургії в Успенському соборі міста Володимира
Відеозамальовки Літургії в Успенському соборі міста Володимира

The post Відеозамальовки Літургії в Успенському соборі міста Володимира appeared first on Володимир-Волинська єпархія.

В кафедральному соборі Володимира прозвучала особлива подячна молитва
В кафедральному соборі Володимира прозвучала особлива подячна молитва

У неділю, 28 травня, в Успенському кафедральному соборі, Високопреосвященніший митрополит Володимир з собором священників звершив Божественну літургію та Подячний Молебень з нагоди першої річниці Собору Української Православної Церкви у Феофанії та тридцять першої річниці Архієрейского Собору у Харкові. Для усіх присутніх за богослужінням було зачитано Звернення Синоду УПЦ з нагоди…

В селі Секунь в останню путь провели воїна Миколу Сахарчука
В селі Секунь в останню путь провели воїна Миколу Сахарчука

27 травня духовенство Старовижівського благочиння звершило Чин похорону над убієнним воїном Миколою Сахарчуком в Свято-Михайлівському храмі с.Секунь. Сахарчук Микола Петрович – воїн-кулеметник, мужньо захищав Україну від ворога. Свій останній бій Микола прийняв на Донеччині, поблизу населеного пункту Діброва. Ворожа снайперська куля 24 травня обірвала його молоде життя. Вічна пам‘ять Герою!…

Жителі села Седлище перед іконою Божої Матері засвідчили свою вірність УПЦ
Жителі села Седлище перед іконою Божої Матері засвідчили свою вірність УПЦ

Жителі села Седлище перед іконою Божої Матері засвідчили свою вірність Українській Православній Церкві У селі Седлище, що на Старовижівщині, у відповідь на намагання сторонніми особами змінити конфесійне підпорядкування громади храму Георгія Побідоносця, 25 травня відбулися збори релігійної громади цього храму, котрий є в канонічному підпорядкуванні Української Православної Церкви. По завершенні…

Яревище: престольне свято. У день Вознесіння Господнього парафіяни села Яревище відзнача
Яревище: престольне свято.
 У день Вознесіння Господнього парафіяни села Яревище відзнача

Яревище: престольне свято. У день Вознесіння Господнього парафіяни села Яревище відзначають своє храмове свято. Тому на звук церковного дзвону спішили віряни цього маленького села, щоб усім разом єдиним серцем та устами прославити Бога. Святкову Літургію очолив благочинний протоієрей Сергій Никонюк, якому співслужили настоятель протоієрей Петро Бабюк та інші священики благочиння.…

Designed by ROOM SIXTY NINE

Designed by ROOM SIXTY NINE
Немає результату
Переглянути всі результати
  • Про нас
  • Новини
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Акафісти
  • Публікації
  • Контакти
  • Вхід

Designed by R69M

З поверненням!

Увійдіть у свій обліковий запис нижче

Забули пароль?

Відновіть ваш пароль

Введіть своє ім’я користувача або електронну адресу, щоб скинути пароль.

Увійти
Go to mobile version