Як провести Великий піст з користю для себе і оточуючих?
Великий піст — час оновлення, покаяння і радості. Радості не пасхальної, тріумфуючої, а тихої і непомітної на перший погляд, але одночасно якоїсь глибокої. Можливо, це тому, що в піст в черговий раз бажаєш відійти від всієї непотрібної метушні, що оточує тебе кожного буденного дня, і знайти справжнього себе.
Великий піст готує нас до торжества торжеств — Великодня. Це справжня подорож. Це весна духу. І ось цей весняний шлях повинен привести до того, щоб ми до його кінця стали хоч трохи кращими, ніж були на початку.
Що ж можна зробити для того, щоб пережити піст по-справжньому?
1. Харчуватися просто. Перш ніж говорити про духовну складову посту, потрібно звернути увагу на те, як ми харчуватимемося. Адже найпомітніше під час посту саме харчові відмінності. Сенс посту — не в тому, щоб не вживати тваринної їжі (їжа сама по собі не робить нас ні ближче до Бога, ні далі від Нього). Все ж таки ми — істоти з плоті і крові, і питання нашого живлення надзвичайно важливе. Загальне правило: харчуватися потрібно так, щоб відчувати легкість. Можна обтяжити себе і пісною їжею. І не «зациклюватися» на їжі. Навряд чи варто шукати по всьому Інтернету вишукані рецепти пісних страв. Менше часу і уваги приділяти приготуванню трапези. Менше коштів витрачати під час посту на їжу. У зв’язку з цим задумаємося над питанням, наскільки доречно купувати в піст, наприклад, делікатесні морепродукти, які статутом не забороняються. До речі, для деяких категорій людей допустимі визначення послаблення в їжі: для хворих, тих, котрі займаються важкою працею, вагітних, годуючи немовлят і тому подібне. Але для цього краще порадитися з духівником. Якщо немає такої можливості з яких-небудь причин, то переймайте відповідальність на себе. Також відомо, що «краще недопостити, ніж перепостити». Помірність — ось золоте правило.
2. Відмовитися від якої-небудь залежності або прихильності. Піст — час нашого звільнення. Звільнення від того, що нас поневолює. В цей час ми можемо зробити маленький подвиг: відмовитися від руйнівної прихильності. У кожного він буде свій. На цей час хтось повністю утримується від алкоголю, хтось — від куріння, а хтось — від телесеріалів. Подібних подвигів не варто вимагати від інших, але самому добре спробувати.
3. Молитися регулярно. Піст без молитви — зовсім не піст. Свою звичайну «немолитвенність» нам зручно списувати на ритм світського життя, сімейні турботи, проблеми і інше. Але спробуйте під час посту звільнити для молитви хоч би по 10 хвилин вранці і ввечері. Можна читати звичайні ранішні і вечірні молитви або щось ще, наприклад, Псалтир, але під час посту до цих молитов потрібно додавати ще одну — коротку і ємку молитву святого Єфрема Сиріна, задаючу «тон» на ці тижні.
4. Читати Писання. Під час Великого посту Церква за щоденними богослужіннями прочитує три старозавітні книги: Буття, пророка Ісаії та Притчі. Існує також благочестивий звичай за час посту прочитувати самостійно всі чотири Євангелія. Важко бути християнином, не знаючи Писання. Якщо ви ще не прочитали повністю Старий і Новий Завіт — надолужте прогаяне за майбутні сорок днів. А якщо вже осилили всю Біблію, не думайте, що це досить: властивість нашої пам’яті така, що ми, на жаль, багато що забуваємо. Постарайтеся читати Писання регулярно, краще всього щодня, в спокійній обстановці, де можна зосередитися. Буде чудово, якщо після читання ви знайдете час трохи поміркувати про прочитане і подумати, як співвіднести Писання зі своїм життям.
5. Відвідувати богослужіння. Великий піст — особливий час в ритмі церковних служб. Але відчути це можна, якщо тільки приходити в храм і серед тижня. Адже по суботах та недільних днях здійснюються практично ті ж самі богослужіння, що і завжди. Особливий настрій Великого посту можна відчути тільки в тихій красі буденних служб. Постарайтеся хоч би один раз або двічі прийти в храм на читання Великого покаянного канону святого Андрія Критського. Цей канон, щонайдовший з тих, що існують в Православній Церкві, народжений з глибини покаяння і пронизаний надією на батьківську любов Бога, читається по частинах увечері з понеділка по четвер на першому тижні Великого посту, і потім повторюється повністю в середу увечері на п’ятому тижні. Просто необхідно хоч би одного разу за весь піст прийти на літургію Передосвячених Дарів і причаститися, переживши цей день як час трепетного очікування зустрічі з Христом. І надзвичайно важливо бути в храмі в страсні дні, починаючи з вечора Великого четверга.
6. Очистити свій розум від метушні. Чи варто повністю відключати телевізор, вводити мораторій на відвідини блогів, форумів і соціальних мереж — кожен вирішує сам. Але що дійсно буде корисно — прочитати хоч би одну хорошу книгу духовного змісту. Це може бути книга з історії Церкви, з основ віровчення, тлумачення на Священне Писання або що-небудь ще. Оскільки православна література сьогодні рясніє не завжди «духовно якісними» виданнями, то підходити до вибору книг варто дуже уважно. Можна прочитати і що-небудь зі світової класики — це теж буде корисно для очищення розуму від метушні.
7. Зробити те, що давно збиралися. Визначити для себе справу, про яку давно думали, але так і не зробили. Час посту — це час позитиву. Всі обмежувальні заходи (у їжі, розвагах і іншому) важливі для того, щоб звільнити наш час і сили для головного: зростання в Христі. А рости в Христі — це творити добро. Любити Бога, ближнього і себе. Варто вибрати хоч одну таку справу, від якої буде добре не тільки вам, але і вашим ближнім. Перед постом ми чули слова Христові: «Що ви зробили одному з менших цих, Мені зробили». Трохи поміркувавши, ви напевно виявите, як багато можна зробити за ці 40 днів. Зібрати речі в дитячий будинок, приготувати вечерю своїм батькам, зробити щось корисне для будинку, змайструвати шпаківню, вникнути в те, чим живуть ваші діти, нарешті, — напевно відшукається безліч ідей.
Окрім цього, можна придумати і власні «заповіді» посту. Вони можуть бути різними, але головне — постаратися сприйняти піст серйозно, на найглибшому рівні своєї свідомості. Адже час посту — це час, що вимагає від нас ухвалення рішень і постійних зусиль.
Священик Андрій Дудченко
Переклад українською: “Волинь Православна” 2012, №3