Свята великомучениця Єкатерина була дочкою правителя Александрії Єгипетської Конста під час правління імператора Максиміна (305 – 313).
Живучи в столиці — центрі еллінської ученості, Єкатерина, яка була надзвичайної краси і розуму, отримала чудову освіту, вивчивши твори кращих античних філософів і вчених. Юнаки з найіменитіших родин імперії хотіли руки прекрасної Єкатерини, але жоден з них не став її обранцем. Вона оголосила батькам, що згідна вийти заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі та мудрості.
Матір Єкатерини, таємна християнка, повела її за порадою до свого духівника, святого старця, що творив молитовний подвиг у самоті в печері неподалік від міста. Вислухавши Єкатерину, старець сказав, що він знає Юнака, Котрий перевершує її у всьому, тому що “Його краса світліша за сонячне сяйво, Його мудрість керує всіма творіннями, Його багатство розливається по всьому світі, але це не зменшує його, а множить, висота роду Його — незбагненна”.
Образ Небесного Нареченого народив у душі святої діви гаряче бажання побачити Його. Істина, до якої линула її душа, відкрилася їй. На прощання старець вручив Єкатерині ікону Божої Матері з Богонемовлям Іісусом на руках і звелів з вірою молитися Цариці Небесній — Матері Небесного Нареченого про дар бачити Її Сина.
Єкатерина молилася цілу ніч і удостоїлася бачити Пресвяту Діву, Яка просила Свого Божественного Сина подивитися на Єкатерину, котра стояла перед Ними навколішки. Але Дитина відвертала Свій лик від неї, кажучи, що Він не може дивитися на неї, тому що вона потворна, нікчемна, злиденна й божевільна, як і будь-яка людина, не омита водами святого Хрещення й не відзначена печаттю Духа Святого.
У глибокому сумі Єкатерина знову пішла до старця. Він з любов’ю прийняв її, наставив вірі Христовій, заповів зберігати чистоту й цнотливість і безперестанно молитися, і звершив над нею таїнство святого Хрещення. І знову святій Єкатерині було видіння Пресвятої Богородиці з Дитям. Тепер Господь ласкаво дивився на неї й дав їй перстень, обручивши її Собі. Коли видіння скінчилося і свята прокинулася від сну, на руці її світилося кільце — чудовий дарунок Небесного Нареченого.
У цей час в Александрію на язичницьке свято прибув сам імператор Максимін. Із цієї нагоди свято було особливо пишним і багатолюдним. Лемент жертовних тварин, дим і сморід жертівників, що палали безперестанку, гомін юрби на аренах переповнювали Александрію. Приносилися й людські жертви — на смерть у вогні прирікали сповідників Христа, які не відступили від Нього під катуваннями. Свята любов до мучеників — християнам і сердечне бажання полегшити їх долю спонукали Єкатерину піти до головного жерця і владики імперії, імператора-гонителя Максиміна.
Назвавши себе, свята сповідала свою віру в Єдиного Правдивого Бога й мудро викрила омани язичників. Краса дівчини зачарувала правителя. Щоб переконати її й показати торжество язичницької мудрості, імператор повелів скликати 50 найученіших мужів імперії, але свята взяла гору над мудрецями, так що вони самі ввірували в Христа. Максимін, не сподіваючись більше переконати святу, спробував спокусити її обіцянкою багатства й слави. Отримавши гнівну відмову, імператор наказав піддати святу жорстоким тортурам. Свята Єкатерина твердо сповідала вірність своєму Небесному Нареченому — Христові та з молитвою до Нього сама поклала голову на плаху під меч ката в 304 році.
“Волинь Православна”, 2012, №12
