Найчастіше молитва, звернена до Бога, – це прохання. Але для чого просити у Бога в молитві щось для себе або для ближніх, якщо Бог і так знає, що потрібно для людини?
Невже не про це говорить Іісус Христос, наставляючи в Нагорній проповіді, що ми не маємо бути в молитві багатослівні: «А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство. Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання» (Мф. 6:7-8).
Так, Бог знає усе, що нам потрібне. Але, з іншого боку, далі в тій же Нагорній проповіді Спаситель в молитві «Отче наш…» навчає просити про хліб насущний…
У єврейських мідрашах (ранніх тлумаченнях на тексти Біблії) стосовно життя Адама в саду Едемському говориться, що молитва – одна з найважливіших складових праці людини в саду.
Молитва важлива. Але її сенс – не в тому, щоб повідомити Богу про нашу потребу або проблему. Бог і так знає усе, і знає про усе, що нам потрібне. І часто знає це навіть краще, ніж ми самі.
Сенс молитви, пояснює мідраш, в тому, щоб людина могла просунутися у своєму пізнанні світу, щоб в процесі молитви Адам усвідомив свій зв’язок з Богом. Іншими словами, головний сенс молитви можна бачити в самій молитві як спілкуванні з Богом.
Якщо у нас хтось щось просить, і цим наше спілкування обмежується, то чи можемо ми сказати, що це спілкування глибоке або повноцінне? Так, прохання можна назвати спілкуванням, але ми знаємо, що справжнє спілкування не зводиться тільки до прохань.
Спілкування чоловіка та дружини, батька та дітей, давніх друзів може містити в собі деякі прохання, але воно не складається виключно з прохань. Так і з молитвою: окрім прохань, в молитві має бути присутньою вдячність та просто розмова з Богом, прославляння, славослов’я.
Усе це можна помітити в церковному богослужінні, особливо в літургії. Це ж добре можна помітити в Псалмах, де виражається уся гамма людських почуттів. Хто звик читати Псалтир (особливо на зрозумілій мові), той знає, що Богу можна відкривати усі свої емоції.
Протоієрей Андрій Дудченко
Газета – “Волинь Православна”, 2015, №5
