Про те, що виходить, якщо в батьків на дітей немає ні часу, ні сил, розповідає психолог Єкатерина Бурмістрова.
– Багато батьків, особливо ті, котрі працюють, перекладають виховання дітей на нянь, дитячі садки, школи, в кращому разі, на бабусь. Як уникнути спотворень у вихованні?
— До певного віку, до школи дитина розуміє любов як присутність: «Якщо людина мене любить, вона зі мною буває. Якщо у когось не знаходиться на мене часу, то він мене не любить», – це природна логіка сприйняття дитини. Щоб цій логіці протидіяти, потрібні певні зусилля. Якщо тата цілий день немає вдома, потрібно пояснити дитині, що тато її дуже любить, але у нього така робота, вона має бути щоденною.
Можна передовіряти виховання, але кому від цього буде гірше? – Батькам. Час, коли діти їх потребують, від них залежать, дуже короткий – це перші 10-12 років життя, до початку підліткового періоду. Здається, що це величезний термін, але час швидко пролітає. Потім батьки вже не такі потрібні.
Вони, звичайно, потрібні, потрібні ще довгий час, але щоб залишився зв’язок після цих 12 років, потрібно, щоб була напрацьована база стосунків. Інакше відбудеться відрив і розрив. Дуже часто люди як загубилися в підлітковому віці, як розійшлися з батьками в різні боки, так більше ці стосунки не поновилися по-людськи. Вони є, але на формальному, поверхневому рівні.
Передовіряючи виховання, скорочуючи час спілкування зі своєю дитиною, потрібно про це пам’ятати. Потрібно ще пам’ятати, що є професіонали – педагоги, вчителі, няні, але дитина нікому так не потрібна, як мамі з татом, бабусі з дідусем. Це рідні люди.
Діти, які виросли на чужих руках, і батьків не так близько відчувають. У них потім не буде бажання піклуватися про батьків.
Потрібно оцінювати, що батькам важливо зрештою. Добре, якщо хтось з них міг би присвятити вихованню дітей багато часу. Я не кажу, що весь час. Хоч би до школи. Це не означає, що я супротивник дитячих садків, я якраз прихильник. Але коли дитина цілодобово на чужих руках, це зовсім інша пропорція.
– Буває, що і з дитячого садка забирають не батьки, а няня.
— А батьки роблять кар’єру, облаштовують квартиру, потім будинок… За цей час дитина виросла. Тут виникає питання цінностей: кому і навіщо це було потрібно? У такій ситуації сім’ї часто приходять до різних фахівців, бажаючи, щоб вони «полагодили» дитину і відновили втрачені стосунки з батьками.
– Коли, наприклад, приходять гості, батьки зляться на дітей, якщо ті поводяться не зразково, а капризно і вимогливо, оскільки не звикли бути без уваги дорослих. Як справлятися з такими ситуаціями?
— Лобові стратегії тут не діють. Заборонити, вилаяти – це не працює. Дитина може не чути батьків від перезбудження, наприклад. Працюють домовленості, сформульовані заздалегідь. Перед приходом гостей або поїздкою потрібно спробувати домовитися про якісь правила поведінки. А потім обговорити, що вийшло. Якщо домовленості не спрацювали, то краще перемкнути увагу.
– А якщо це відбувається регулярно – порушення домовленостей?
— При зміні соціальної обстановки, при гостях, наприклад, діти поводяться інакше, вони не можуть поводитися як завжди, тому що це інша ситуація. Вони вибиті із звичного стану. Це потрібно враховувати. Потрібно домовитися, наприклад, до якихось неприпустимих речей.
За ситуації, коли гості, поїздка, щось незвичне, перевіряються ті навики, які вже добре відпрацьовані. Нічого нового в цій ситуації створювати не можна. Якщо працюють домовленості, то можна їх використовувати. Якщо працюють секретні слова на вушко, добре. Потрібно відчувати, що ваша дитина може так себе проявити і пам’ятати, що в ситуації перезбудження контроль на 30-40% гірший, ніж зазвичай. Якщо дитина – дошкільного віку, то вона не відповідає цілком за свою поведінку.
Очікування у батьків мають бути реальні. Потрібно знати: так, прийдуть гості, дитина почне поводитися погано. І готуватися до цієї ситуації.
– Що ми робитимемо: можливо, ми домовимося і, якщо вона поводитиметься не дуже погано, то вона зможе покрутити кермо в машині?
– Можливо, ми домовимося і поставимо їй довший мультфільм, ніж зазвичай?
– Можливо, ми придумаємо якусь справу, що вона відчуватиме себе в центрі уваги – буде, наприклад, розкладати серветки, прикрашати бутерброди?
Тобто до такої поведінки потрібно ставитися не як до прояву злої волі.
Потрібно знаходити можливість пояснювати дитині, що вона не завжди є центром уваги. Якщо дитина завжди під перехресною увагою одного або декількох дорослих, то для неї це як допінг, без уваги їй складно. Взагалі, вчити дитину, що вона не завжди центр уваги, потрібно без гостей, в звичайній домашній обстановці, і потім цей навик використовувати при гостях.
Потрібно вчити дитину залишатися наодинці з собою короткі проміжки часу в звичайному житті, а потім на цей навик спиратися. Але якщо дитина в сім’ї єдина, а в сім’ї декілька дорослих, і вона є надцінністю, то така рекомендація просто не спрацює. Тоді і очікувати нічого. Тоді і при гостях вона старатиметься всю увагу тягнути на себе. За це лаяти не можна, вона просто поводиться як завжди і чесно не розуміє, чому з нею не поводяться так само.
– Часто звучить, що для дитини добре, якщо батьки реалізувалися, успішні, що діти більше поважають маму, якщо знають, що вона соціально значуща.
— Тут питання пропорцій. Так, дитині найчастіше корисно, якщо мама не тільки домогосподарка, але і ще хтось. Але, якщо при цьому вона бачить маму тільки на канікулах і фотографіях, то у неї, швидше за все, виникнуть глобальні претензії до мами, маминої роботи, життя. Тут питання співвідношення, як з приготуванням пирога – якщо пропорції не дотримати, то з прекрасних інгредієнтів може вийти щось малоїстівне.
Поки дитина не досягла підліткового віку, сім’я і робота лежать на різних чашах ваги, їх співвідношення у кожної сім’ї індивідуальне, але все-таки батьки в будинку мають бути присутніми. Якщо у жінки не вистачає моральних і фізичних сил, щоб бути з дітьми, а при цьому виховання здається важливою справою, потрібно подумати про тимчасове заміщення.
Поки діти маленькі, неможливо якісно суміщати роботу і виховання. Можливо тільки підтримувати професійний рівень.
Розмовляла Тамара Амеліна
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2013, №1