Для багатьох людей світ православної, духовної літератури загадковий. Адже ми не знайомимося з ним в школі або в інституті. Велика кількість книг, які видаються сьогодні православними видавництвами, викликає безліч запитань: з чого розпочати свою самоосвіту? Чи всі книги корисно читати мирянинові? Про це ми розмовляємо з єпископом Пахомієм.
— Владико, скажіть, будь ласка, які книги належать до духовної літератури? Як можна визначити це поняття?
— Поняття «Духовна література» досить широке. Це цілий ряд книг на різну тематику. Часто до духовної літератури відносять праці святих подвижників, які висловлюють в них досвід свого духовного життя. Головний критерій духовності літератури — її відповідність євангельському духу. Ці книги допомагають зрозуміти Євангеліє, пізнати Божественний світ, духовно удосконалюватися, навчатися молитві, а найголовніше — навчитися співставляти свої вчинки із заповідями Христа.
У сучасному світі поняття «духовність» і «духовний розвиток» мають дещо інший сенс, ніж той, який зазначено у християнстві. Православна людина в поняття «духовність» вкладає розвиток душі людини, прагнення її до Бога. Говорити про якусь абстрактну духовність, коли людина просто уявляє собі образи, поняття якогось туманного духовного життя, несерйозно. Деколи це може навіть привести до трагедії. Тому що, не бажаючи знатися на духовному, надприродному світі, людина може потрапити під владу духів занепалих і серйозно пошкодитися.
— З чого людині потрібно розпочати знайомство зі світом духовної літератури: з серйозних праць чи з азів?
— Перша духовна книга, яку потрібно прочитати кожній людині, — це Євангеліє. Потім варто познайомитися з тлумаченням Священного Писання. Тому що Євангеліє достатньо специфічна книга, в ній багато глибоких образів, історичних прикладів. Для того, щоб їх зрозуміти, потрібно мати певний навик, знання, понятійний апарат. Багато святоотцівських творінь дозволяють правильно тлумачити Священне Писання, допомагають зрозуміти, про що нам говорить і чому нас учить Христос. Можна порадити, наприклад, праці святителя Іоанна Златоустого або Феофілакта Болгарського.
А далі потрібно йти широким фронтом. З одного боку, церковне життя визначається зовнішніми діями, набором правил зовнішньої поведінки. На цю тему в наші дні виходить безліч хорошої літератури. Обов’язково варто прочитати «Закон Божий», в якому розповідається про те, що таке храм, як в ньому себе правильно поводити, як сповідатися, причащатися.
Другий важливий напрям — розвиток внутрішнього духовного життя людини. Тому що можна навчитися дотримуватись усіх правил зовнішнього християнського благочестя, але при цьому особливо і не розуміти, що відбувається в Церкві і що таке духовне життя. Обов’язково потрібно знайомитися зі святоотцівською літературою. Кожному християнинові потрібно прочитати «Лествицу» преподобного Іоанна Лествічника, «Душеполезные поучения» авви Дорофея, «Невидимую брань» Никодима Святогорця. Тому що це свого роду буквар духовного життя. Щоб Євангеліє застосувати у своєму житті, потрібний приклад подвижників, чиї праці, подвиги, пошуки ми знаходимо на сторінках духовних книг.
— Сучасна людина часто посилається на брак часу, який можна було б виділити для серйозного читання. Що б Ви порадили?
— Я не думаю, що це проблема тільки сучасної людини, навряд чи в давнину часу було більше. Порада тільки одна: розпочати читати і приділяти цьому нехай найкоротший, але все таки постійний час протягом дня. Наприклад, протягом 10–20 хвилин перед сном почитати «Душеполезные поучения» авви Дорофея під силу кожному. Знаєте, я завжди, коли говорять про сучасну людину, згадую сцену з мультфільму про Простоквашино: «Я так втомлююся на роботі, що у мене ледве-ледве вистачає сил телевізор дивитися».
— Але з іншого боку, буває і так, що ми багато читаємо, знаємо про тонкощі духовного життя, тільки ось з виконанням все складно. Як зробити духовні книги керівництвом до дії для себе?
— Виконання будь-якої вказівки завжди пов’язане з певними складнощами. Завжди складно робити те, що викликає труднощі. А коли ми читаємо про виконання якоїсь чесноти — такої, як любов у стосунку до ближнього, прощення, смирення, — це завжди важко. Але тут головний принцип: прочитав — почни, нехай з найменшого. Людина говорить: «Я не можу молитися, у мене не вистачає часу». Почни молитися з однієї – двох молитов, читати — з однієї – двох сторіночок в день. Щоб ти не уподібнився людям, які завжди вчаться і ніколи не можуть дійти до пізнання істини (2 Тим. 3, 7). Часто священиків запитують: «Як навчитися смиренню?» Не можна цього зробити, не розпочавши упокорюватися перед начальником, чоловіком, дружиною, дітьми, життєвими труднощами. Так і з іншими чеснотами.
— А чи можуть серйозні аскетичні праці нашкодити людині? Адже деколи можна почути такий вислів: «Це книги для ченців, мирянам їх краще не читати».
— Ні, я думаю, що духовні книги не можуть нашкодити людині. Також можна сказати: «А чи можуть праці професорів, вчених нашкодити школяру, початківцю вивчати фізику?». Всьому свій час, і у кожного є своя міра. Початківцю християнинові необхідно читати духовну літературу. І хоча вона за визначенням практично вся чернеча, але те, що в ній написане, можна віднести до будь-якого християнина. Адже, за великим рахунком, чим чернець відрізняється від мирянина? Тільки безшлюбним життям. Усі інші вказівки, які пропонуються в духовній літературі, справедливі як для ченця, так і для мирянина.
Але при цьому потрібно чудово розуміти, що головна чеснота, про яку часто пишуть святі отці, це розсудливість. Потрібно уміти правильно оцінювати те, що ти прочитав. Людина так влаштована, що простіше завжди сприйняти крайність. Раз книга написана ченцем, а я не чернець, значить, мені читати її не потрібно. Часто така думка стає приводом, відмовкою, що для мене достатньо тієї малої міри духовного розвитку, яку я для себе визначив. Але якщо ми відкриємо Євангеліє, то побачимо, що Христос закликає людину до досконалості. Отже, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний (Мф, 5, 48).
— Чи є такі книги, не прочитати які соромно для церковної людини?
— Складно сказати щодо кожної людини. Мабуть, для всіх можна назвати Євангеліє. До речі, багато можна зустріти людей, які називають себе церковними, але при цьому ніколи не читали Євангеліє, Священне Писання. Я думаю, називати себе християнином — і не прочитати Євангеліє, уміючи читати, дуже соромно. А далі потрібно знайомитися і з тлумаченнями Священного Писання, і з житійною історичною літературою, яка дає можливість на прикладах благочестивих подвижників оцінювати своє життя. Потрібно цікавитися сучасною церковною літературою, читати періодичні видання. Літератури багато, і головне — грамотно розставити пріоритети.
На жаль, сьогодні люди взагалі мало читають, і тому, що мало цікавляться духовною літературою. Тому важливо, щоб при храмах були хороші бібліотеки з великим вибором літератури.
Розмовляля Марина Шмелева
Офіційний сайт Покровської і Миколаївської єпархії “Православное Заволжье”
Переклад українською: газета “Волинь Православна”, 2012, №7
