Кожна фраза Священного Писання має глибокий духовний сенс і достовірність. Розуміння цих сенсів приносить душі християнина справжню радість – кожне нове запитання, по молитві і вірі, вирішується духовним відкриттям.
Є у апостола Павла в його Посланні до коринфян парадоксальна для уважного читача фраза: «Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що можу і гори переставляти, а не маю любові, – то я ніщо» (1 Кор. 13, 2). Тлумачачи цю фразу, багато богословів заглиблюються в порівняння духовних дарів, міркують про ступені віри, про дар любові, що є вищим над вірою. Проте, у будь-якої людини, що хоч би раз прочитала Євангеліє, все ж таки виникне запитання: чи можливо мати таку, «горепереставляючу», віру без любові, без любові до Бога? Адже справжня віра дарується саме Ним, не дарма апостоли просили Христа примножити в них віру. Справжня віра і любов у розумінні християнина нерозривні. Що ж мав на увазі апостол?
Певно, смисловий парадокс цієї фрази зникає, якщо пригадати, що «віра без справ мертва»: «Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; і біси вірують і тріпочуть. Але чи хочеш знати, необґрунтована людино, що віра без справ мертва» (Іакова, 2 : 19, 20). Ймовірно, треба у вислові апостола Павла під словом «любов» розуміти саме дієву любов – справи любові. Тобто, якщо людина має віру колосальну, а не любить нікого дієво, не примножує на землі любові своєю працею, то віра її марна. Душа християнина, відступаючого від Божих заповідей, життя в реальності за якими і є головна справа Любові, поступово йде в сутінок, – Бог віддаляється від його серця, і віра вичерпується. Людина ступає на шлях смерті духовної, стає «нічим».
У зв’язку з таким прочитанням вислову апостола згадується фраза митрополита Антонія Сурожського: «… на мові Писання і в досвіді Церкви любов – не відчуття, не емоція – це ступінь життя, повнота, яка здатна віддаватися безстрашно». Нерозуміння вислову апостола Павла пов’язане ще і з тим, що звичайно ми асоціюємо любов саме з відчуттями, часом забуваючи, що людиною «Царство Небесне силою береться, і вживаючі зусилля захоплюють його». (Матфея, 11, 12), що любов на землі – це важка жертовна праця, якою людина доводить свою вірність Богові.
Марина Удалова
Переклад українською “Волинь Православна”, 2012, №7