Ця благословенна земля колись була частиною Картлійського царства. Тут зародилася одна з найстародавніших існуючих і нині царських династій Багратіоні, тут проповідували апостоли, трудилися великі подвижники та святі. Величні храми, що знаходяться на цій землі, втілюють собою непохитний дух православної Грузії. Ні час, ні завойовники не змогли повністю стерти їх з лиця землі. Про хід відтворення стародавніх святинь і пов’язані з цим проблеми розповідає в своєму інтерв’ю митрополит Боржомський і Бакуріанський Серафим (Джоджуа).
– Владико, розкажіть, будь ласка, про Тао-Кларджеті.
– Тао-Кларджеті є однією з найстародавніших історичних територій Грузії, і доказом того є не тільки найдавніші православні монастирі та храми, побудовані на цій землі, але і той факт, що саме з Тао-Кларджеті, яка зараз належить Туреччині, вийшов княжий рід Багратіоні, що дав початок царської династії Багратіонів.
Царський рід Багратіонів, якому вже більше 1200 років, походить з містечка, яке називалося тоді Спері. І впродовж багатьох століть, починаючи з IX століття, ця династія була сполучною ланкою, яка об’єднувала всю Грузію: і Східну, і Південну, і Західну.
В міру посилення впливу імперії Османа і ослаблення Грузинської держави (через низку обставин, у тому числі і середньовічних усобиць), Грузія з шістнадцятого століття починає поступово втрачати свої землі в цьому районі.
А в XVIII – XIX століттях до Імперії Османа була приєднана і сьогоднішня Аджарія, яка була звільнена тільки в кінці XIX століття. А Тао-Кларджеті так і залишилася турецькою територією.
У XVI столітті значна частина її території відійшла до Туреччини, а в наступні століття кордон з імперією Османа поступово зміщувався, наближаючись до центральної Грузії. Отже на початок XIX століття вже вся Тао-Кларджеті була під ярмом імперії Османа.
– Владико, скажіть, будь ласка, в якому стані були храми Тао-Кларджеті, побудовані ще за часів Григорія Хандзтелі, до того, як ця територія відійшла до Туреччини?
– Єпископські кафедральні собори були побудовані задовго до втрати Тао-Кларджеті. Більше того, більшість з них побудована ще до Григорія Хандзтійського, священноархімандрита Тао-Кларджеті. Проте деякі будував або відновлював саме він.
Відомо, що на території Тао-Кларджеті діяли чотири основні кафедральні собори єпархії: Ошкі, Ішхані, Артануджі та Отхта Еклессія – що означає Церква Чотирьох. Кафедральний собор в Ошкі, заснований в 978 році, про який зараз йдуть численні суперечки, відомий тим, що саме тут був створений так званий Ошкський кодекс – перший повний переклад Біблії на грузинську мову.
Це дивно, тому що багато сучасних демократичних європейських держав тільки в останні віки переклали Біблію на свою рідну мову. А в Грузії в 978 році вже було переведення Біблії. Крім того, ми знаємо, що Георгій Святогорець переклав на грузинську мову і деякі інші священні книги.
Відомо, що в Тао-Кларджеті, як і по усій Грузії, проповідували апостоли, і благодать апостольського служіння, звичайно, є в тих краях.
Після захоплення цих територій Туреччиною християнське життя там поступово згасає, частина населення, у тому числі, князівські роди та дворяни переселяються в Центральну Грузію. І, починаючи з XVI століття, поступово відбувається насильницька ісламізація.
Кілька років тому наш Священний Синод причислив до лику святих християн, що прийняли в ті часи мученицьку смерть за віру Христову.
– А в якому стані знаходяться зараз храми Тао-Кларджеті?
– На жаль, за минулі роки, особливо за останнє століття, стан цих храмів став плачевним. Є храми, що височіють усього на метр, – два над землею, вони майже повністю зруйновані, видно тільки окремі фрагменти. У подібному стані знаходиться храм в Бана – це відомий собор, побудований у формі кола, і зруйнований зараз практично до основання.
Частина храмів знаходиться в напівзруйнованому стані, вони мають тільки стіни та купол. А ось деякі збереглися, оскільки там були відкриті мечеті; наприклад, Пархалі, Доліс-Хана, Хахулі, Урта.
У XIX і XX століттях до руйнувань від часу і набігів додалося і шукання скарбів. У багатьох соборах, спустошених, покинутих, можна знайти сліди роботи шукачів скарбів, і, хоча в Туреччині подібна діяльність заборонена, місцеві жителі продовжують вести розкопки, оскільки існує повір’я, що в могилах похованих тут грузинських царів та князів заховані багаті скарби.
Цим завдається величезного збитку церквам та прилеглим територіям, адже цінність цих храмів визначається не дорогоцінними металами та каміннями, а тим, що там поховані єпископи, священики та інші відомі люди, чиї могили в даний момент фактично знищені
. Але, незважаючи на такі сумні висновки, і зараз можна було б проводити відновні роботи, якби на це був дозвіл.
– Як ми знаємо, між Грузією та Туреччиною укладена угода про відновлення храмів на території Тао-Кларджеті, і, згідно цієї домовленості, Грузія взяла на себе зобов’язання відновити мечеті в місті Батумі. Цікаво, хто був ініціатором укладення цього договору?
– Дійсно, між урядами Грузії та Туреччини була досягнута така домовленість. Я не можу точно сказати, чия саме це була ініціатива, але, оскільки це питання було актуальне, обидві сторони дійшли висновку, що потрібно шукати якісь шляхи вирішення цієї проблеми.
Річ у тому, що на території Грузії побудовано багато мечетей, і цей договір дав мусульманському населенню країни можливість або реставрувати мечеті або будувати нові і в містах, і в селах. Але питання будівництва в Батумі мечеті султана Азіза, що жив на початку XIX століття, не був узгоджений з місцевим населенням.
Цілком природно, що люди виразили свій протест із цього приводу, тим паче, що будівництво мечеті було заплановане в центрі міста, на тому місці, де знаходяться могили грузин що загинули в боротьбі з турками, що прагнули в 1918 році окуповувати Грузію.
Крім того, місцева мусульманська грузинська громада заявила про те, що вони не бажають втручання турецької сторони у внутрішні справи Грузії. Після цього і представники православного духовенства висловили думку, що мусульманське населення Грузії повинне саме, за згодою з місцевою владою, визначати, коли і де потрібно будувати мечеті.
– Скажіть, Владико, а які храми будуть відновлені?
– Наскільки я знаю, зараз йде реставрація двох соборів, які досить непогано збереглися, це – Ошкі та Ішхані.
Нещодавно по центральному телебаченню Грузії була показана передача, присвячена цьому. В ній розповідалося, що грузинська сторона – грузинські архітектори, реставратори, археологи просять турецьку сторону надати їм можливість взяти участь у відновленні цих храмів, оскільки розпочаті Туреччиною реставраційні роботи, як відмічають грузинські фахівці, йдуть з грубим порушенням технологій і потрібно набагато професійніше підходити до подібних питань.
– Який результат принесли ці переговори? Чи враховується позиція Грузинського Патріархату?
– Нещодавно святкувалося 1050-річчя з дня основи кафедрального собору в Ошкі. Ця історична дата відома з літопису, а також вигравійована на стінах храму. На святкуванні були присутні представники Священного Синоду Грузинської Православної Церкви, два митрополита, безліч паломників, з нагоди цього ювілею був відслужений молебень.
Потрібно сказати, що років десять тому не могло бути і розмови про те, щоб грузинські священнослужителі здійснювали богослужіння в соборах, що знаходяться на турецькій території. І місцеве населення, і місцева поліція всіляко перешкоджали цьому, але поступово, з Божою допомогою, така можливість з’явилася.
Тепер паломницькі групи можуть приїжджати в Тао-Кларджеті і служити молебні, що ж до здійснення Літургії, то, на жаль, це відбувається досить рідко.
Бувають і прикрощі: минулого року одного зі священиків Боржомської і Бакуріанської єпархії, разом зі своєю паствою що відправилося в паломництво в Тао-Кларджеті, під час переходу кордону турецькі прикордонники попрохали зняти рясу, пояснюючи це тим, що Туреччина – мусульманська країна, і бажано, щоб він перетнув кордон одягненим в світський одяг.
На що наш священик, на знак протесту, повернувся в Боржомі, і паломники поїхали без нього.
Років десять – дванадцять тому поява православних священиків біля храмів в Тао-Кларджеті викликала подив і настороженість з боку населення або поліції.
За ці роки сам факт паломництва перестав викликати здивування, і місцева влада дозволила паломникам здійснювати невеликі служби.
Що стосується ситуації, подібної до тієї, про яку я розповідав, звичайно, такі події бували. Хоча, в більшості випадків, грузинським священикам не заборонялося перетинати кордон у священицькому одязі, в рясі, подряснику.
– Владико, чи існує певний план проведення відновлювальних робіт? Чи можемо ми сказати, що через два роки собор в Ошкі буде відреставрований?
– Нічого конкретного на офіційному рівні ми не знаємо, тому що коли в Ошкі приїхали наші представники – архітектори, журналісти, вони побачили там тільки робочих, а поговорити з фахівцями, що відповідають за реставрацію собору, не вдалося.
В грузинських фахівців є проект по відтворенню соборів в Ошкі і в Ішхані, є проект відновлення храму в Бана, але ми не знаємо, чи є такий повноцінний проект в турецької сторони.
Якби у нас була така можливість, нам надали б право на проведення цих робіт, Грузія зробила б усе, від неї залежне, для реставрації цих соборів. Але факт залишається фактом – ці храми турецька сторона відновлює самостійно, і як довго і наскільки сумлінно робитиме це – я не знаю.
– Можливо, є сенс звернутися до міжнародних співтовариств по допомогу?
– Наскільки я знаю, грузинські реставратори та архітектори зверталися в ЮНЕСКО з проханням про те, щоб до цієї роботи були підключені міжнародні фахівці, оскільки ці храми включені в список древніх пам’ятників архітектури.
Сподіваюся, що ЮНЕСКО відгукнеться на прохання Грузії, тому, що я особисто сумніваюся, що турецька сторона зможе одна повністю відновити величезні собори десятого століття, масштаби яких вражають і зараз.
Для того, щоб відтворити їх, потрібні величезне бажання, любов та професіоналізм. Можна тільки сподіватися, що в турецької сторони досить на це сил.
А у нас, в Грузії, немає такого православного мирянина, немає такого православного священнослужителя, який не мріяв би взяти участь у відновленні цих древніх храмів. В усіх є бажання, в усіх є ця внутрішня потреба. Я теж би із задоволенням взяв участь і в розчищенні, і в земляних роботах, і в молитві.
– Як Ви думаєте, Владико, чи буде дозволено духовенству Грузинської Православної Церкви вільне пересування по території Тао-Кларджеті і служіння в храмах, що відновлюються, в майбутньому?
– Я думаю, така можливість в майбутньому з’явиться, оскільки віряни вже приїжджають туди. Пам’ятаю, років двадцять тому, коли наші паломники заходили в ці храми зі свічками, що горіли, в руках, місцеві жителі викликали поліцію. Тоді це було в дивину, вони нас не розуміли, думали, напевно, що грузинські паломники негативно впливатимуть на них.
Але ось пройшли роки, і місцеве населення Тао-Кларджеті і Каппадокії звиклося з паломниками, і навіть бачить в цьому можливість заробітку. Для них це зручно і бажано.
Сподіваюся, що в майбутньому у нас з’явиться постійна можливість здійснення основних релігійних обрядів – молебнів, Літургій – спочатку в напівзруйнованих храмах, а поступово ми зможемо домовитися і про відтворення хоч би головних соборів, таких як Ошкі, Ішхані, Ханцта та Отхта Еклессія.
Вони не зруйновані до основання, тому їх порівняно легко відновити. Я сподіваюся на це, сподівається на це і віруюча паства.
– Окрім історичного значення, чи несе духовну користь для православних вірян відновлення цих храмів?
– Відновлення цих церков принесе велику духовну користь не лише грузинським паломникам, але і взагалі усім православним, адже земля Тао-Кларджеті не лише історично і духовно значуща, але і незвичайно гарна.
Думаю, що тутешні древні храми, котрі налаштовують на роздуми та молитву, що дають віруючому серцю потужний духовний імпульс, притягнуть паломників з різних країн. Художнє багатство деталей інтер’єра храмів, що збереглися, говорить про минулу насиченість релігійного життя на цій землі, потужний відгомін його і сьогодні чутний душі, що прагне до Бога.
Розмовляв Шио Отарашвілі
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2014, №2
Джерело: pravoslavie.ru
