Життя як проповідь

Благословенний Ти, Христе Боже наш, що премудрими рибалок явив, пославши їм Духа Святого, і ними уловив Вселенну. Чоловіколюбче, слава Тобі.

Цими словами святкового тропаря ми розкриваємо сенс свята, котре прославляє Святу Трійці. На п’ятдесятий день після Пасхи і на десятий день після Вознесіння Христа було єврейське свято п’ятидесятниці. І в цей день у євреїв закінчувалися жнива.

Святкуючи цю подію, іудеї приносили Богові подячну жертву від земних пло­дів. Також цей день був і спогадом того, як на Синайській горі Господь дав Мойсеєві закон.

Цей день всі благочестиві євреї проводили в спільній молитві. Поза сумнівом, і апостоли, виховані Христом в шануванні Закону, зібралися разом, з ними була і Діва Марія.

Єрусалим був переповнений людьми різних національностей, і велике було їх здивування, коли прості і неписьменні рибалки почали розмовляти з кожним на його мові.

Немудрі – премудрі

Звідки з’явилася у них ця премудрість? Хто або що перетворило простих рибалок в таких могутніх та мудрих проповідників, що, по слову євангелиста, того дня приєдналося до них душ близько трьох тисяч, а наступного дня після проповіді Петра та Іоанна ще п’ять тисяч увірували в те, що ще вчора здавалося небилицею?

Воістину, по слову тропаря, Господь явив премудрих ловців, і сітями свого вчення вони почали завойовувати світ, щоб спіймати всесвіт.

І ось вже де­в’ятнадцять з половиною сто­літь, як це Божественне вчення розходиться по світу і рясно несе благодать Божу кожній спраглій душі, і немає в світі перешкоди, яка могла б зупинити цей потік.

І якщо в різні моменти історії Церкви в тому або іншому місці цей потік, ніби тимчасово припинявся, то це для того, щоб потім з новою силою нестись по світу.

У цей знаменний день, зі­славши Святий Свій Дух на апостолів, Христос заснував земну Церкву. Непорушним фундаментом цієї Церкви стали апостоли, стінами цього величного храму став весь світ, а крівлею його – все нескінченне небо.

Чим іншим, як не благодаттю Святого Духа можна пояснити те, що це вчення з такою швид­кістю охопило людство?

Не дивлячись на іудейських наставників, книжників та фарисеїв, не дивлячись на жорстокі гоніння римських цезарів, що бачили в словах цих вбогих рибалок загрозу своїй імператорській могутності, вчення Христа нестримно привертало серця людей, хоча, здавалося б, не повинно було знаходити у них відгуку.

Люди того часу очікували на Месію, могутнього царя та спасителя земного, а християни, за словами апостола Павла, проповідували Христа розіп’ятого: іудеям – спокуса, еллінам ж – божевілля, але… Сила Божа в немочі здійснюється, і те, що виявилося недоступним для премудрих, стало силою та зброєю в руках неписемнних, немічних, але чистих серцем рибалок, доля яких тепер – бути ловцями людей.

Ми є чадами Переможної Церкви Христової, що для нас і велика, радість, і сенс всього нашого життя. Але це накладає на нас велику відповідальність.

Якщо перше благовістя апостолів знайшло відгук в душах людей і відразу Церква почала зростати внутрішньо та зовні, завширшки та в глибину – в глибину в сенсі накопичення святості, а завширшки в сенсі «спіймати» всесвіт, то і ворог Христа з перших днів намагається побороти Христа та Його Церкву.

З одного боку, римська та іудейська влада розпочали гоніння на апостолів, з іншої – в середовищі самих християн почали здійснюватися зовсім нехристиянські вчинки (пригадаємо Ананію та Сапфіру, що обдурили апостолів (Дія. 5:1-10)), а потім з’явилися розколи та єресі…

І в наші дні Церква зустрічається з тими ж труднощами: з одного боку, нерозуміння, часто насмішки інакодумців, а з іншого боку, негідна поведінка нас самих, християн.

Наша проповідь Христа

Адже ми з вами – спадкоємці цих рибалок, і на нас з вами лежить обов’язок продовжувати сьогодні їх велику справу, справу проповіді Христа.

Нехай і сьогодні для багатьох наша проповідь є спокусою, а іншим здається божевіллям. Ми віримо, ми знаємо, що це вчення освячене благодаттю Святого Духа і що за обіцянкою Самого Христа цей величний храм стоятиме непохитно до кінця віку.

Але просто вірити – це мало. Потрібно не тільки вірити, але і сповідати, а головна та найпереконливіша проповідь – це проповідь нашого християнського життя. Християнин має бути таким не тільки за ім’ям, але всім своїм життям показувати вірність Христу.

Ми повинні зберігати як найбільший скарб мир та любов в своїх серцях, повинні проникнутися євангельськими заповідями: бути чистими серцем, бути милостивими, миротворцями, щоб наше очищене серце було здатне сприйняти благодать Святого Духа. Адже Він, що зійшов на святих апостолів і надав їм надприродні сили, і сьогодні освячує світ.

Від нас, тільки від нас самих залежить, чи відкриємо ми свою душу для благодатного дихання Святого Духа, чи станемо ми «премудрими ловцями». Господь закликає нас! Невже ми не почуємо Його голосу? Та не буде цього!

З чистим серцем сприймемо благодать Господню, щоб з радістю, виходячи з храму, ми могли б вигукнути зі всією Святою Церквою: «Пізнавши Світло Істинне і сприйнявши Духа Небесного, знайшли ми віру істинну в поклонінні Нероздільній Трійці, бо Вона спасла нас».

Протоієрей Борис Старк