Чернець з роду самураїв

Ієродиякон Миколай (Оно) – вихідець із старовинної сім’ї священнослужителів Японської Православної Церкви. Ім’я його прапрадіда – священика Іоанна Оно – часто згадується в щоденниках святителя Миколая Японського. Ми розмовляємо з отцем Миколаєм про його сім’ю та Православ’я в Японії.

– Отче Миколаю, розкажіть, будь ласка, про вашу сім’ю.

– Моя сім’я по лінії батька була самурайська. Вони жили в місті Сендай, що знаходиться на північному сході Японії. Мій прапрадід – Оно Сьогоро Сигенобу – був останнім самураєм з нашої сім’ї. Він прийняв хрещення з ім’ям Іоанн від святителя Миколая Японського в 1871 році і став одним з перших християн на японській землі.

Згодом Іоанн Оно був рукопокладений в сан священика, займався місіонерством та був настоятелем храму в місті Осака. Мої прадід та дідусь також прийняли хрещення і були прихожанами Кіотського храму.

Мого батька теж звуть Іоанн. Оскільки в Японії немає православних учбових закладів з державною ліцензією, він навчався на богословському факультеті протестантського університету в Кіото, після закінчення якого вступив в Токійську православну духовну семінарію.

Після закінчення семінарії батько був рукопокладений в сан диякона, потім в 1990 році – в сан священика і служив в Токійському кафедральному соборі Воскресіння Христового, який відомий як «Миколай-до».

Потім він був направлений в Благовіщенський храм міста Кіото (кафедральний собор Західно-Японськой єпархії), настоятелем якого прослужив близько 20 років. Після Кіото батько був знову покликаний служити в Токійському соборі, де до цих пір несе свій послух.

– Чи збереглися у вашій сім’ї старовинні православні святині?

– У нас є фотографія святителя Миколая Японського з його підписом, який сам святитель подарував моєму прапрадідові.

– Розкажіть про своє життя в Токіо та Кіото.

– Я народився в Токіо в 1989 році і в дитинстві жив на території Токійського кафедрального собору Воскресіння Христового.

Там же розташована резиденція Предстоятеля Японської Православної Церкви. Мені часто доводилося зустрічатися з покійним митрополитом Феодосієм (Нагасіма), який іноді пригощав мене солодощами.

Коли мені було 3 рока, вся моя сім’я переїхала в Кіото, оскільки батька призначили настоятелем кафедрального собору цієї історичної столиці Японії.

Після переїзду ми постійно там жили. Там же я навчався в школі та університеті. І лише восени 2011 року знову переїхав в Токіо, куди мій батько був направлений в 2010 році.

– Православний храм в Кіото – один із найстаріших в Японії. Розкажіть, будь ласка, про історію приходу і сучасного приходського життя.

– У Благовіщенському храмі Кіото більшість прихожан з православних сімей в третьому, четвертому і навіть п’ятому поколінні. Хор храму складається також з парафіян. Раз на місяць відбуваються співанки. При хра­мі діють приходська рада та сестрицтво, випускається газета.

Початком Кіотського приходу стали лекції про Православ’я, що проводилися в одній з будівель в центрі міста. Цими лекціями тимчасово керували спочатку мій прапрадід священик Іоанн Оно, потім ієромонах Сергій (Страгородський), майбутній Патріарх Московський і всієї Русі.

Потім у іншому місці, але також в центрі міста, був зведений Благовіщенський храм, освячений в 1903 році святителем Миколаєм Японським. У 1986 році уряд міста Кіото визнало храм культурною спадщиною міста.

Храм відвідують прихожани, і іноземні студенти з інших православних країн. Іноді приходять і неправославні японці, в тому числі молодь. Більшість із них просто цікавиться незвичайною архітектурою в центрі історичного центру Японії, але деякі з них починають приходити в храм регулярно і приймають хрещення.

Приблизно раз на рік на екскурсію приходять студенти з протестантського університету.

– Чи знають молоді японці про Православ’я? Чи викладаються основи християнського віровчення в рамках учбових предметів в школах та університетах?

– Я закінчив юридичний факультет Державного університету Кіото. Мені здається, що, принаймні, на бакалавриаті не викладають дисципліни з християнського богослов’я. Є лише «історія західної філософії», і в рамках цього предмету розпові­дається в основному про католицьких або протестантських мислителів.

Молоді японці знають, що є католицтво і протестантство, деякі – що існує ще і Православ’я або – в буквальному перекладі з японської – «Східна Православна Церква». Про Православ’я написано в підручнику світової історії старшої школи, але це дуже короткий опис, і оповідання ведеться з погляду Заходу.

На жаль, вже мало людей знає святителя Миколая Японського. Але Токійський кафедральний собор Воскресіння Христового відомий всім як «Миколай-до», тобто храм Миколая. Також старовинний храм в Хакодате є достатньо відомою визначною пам’яткою.

– Чи багато православних храмів Японії вдалися вам побачити?

– Я жив в храмах Токіо і Кіото. Неодноразово відвідував церкви в Осака і Кобе, оскільки вони знаходяться близько від нашого храму в Кіото.

Тричі бував в Сендайському храмі: один раз супроводжував делегацію, очолювану Святійшим Патріархом Кирилом, який відвідав Японію в 2012 році з нагоди святкування 100-ліття з дня представлення рівноапостольного Миколая Японського.

– Як давно ви в Росії?

– Я живу в Москві вже 2 роки. Навчаюся на другому курсі магі­стерської програми Загальноцерковної аспірантури та докторантури імені святих рівноапостольних Кирила та Мефодія, створеною в 2009 році. Програма у нас змістовна та інтенсивна.

Особлива увага в навчанні приділяється вивченню іноземних мов, зокрема, англійської. Окрім вивчення обов’язкових предметів, я пишу магістерську роботу по книзі Володимира Лосського «Нарис містичного богослов’я Східної Церкви».

У своїй роботі мені хотілося б показати, наскільки ця книга цікава і актуальна для православних віруючих Японії.

– А де ви служите?

– Будучи ієродияконом, я служу в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» на Ординці.

Священнослужителі, працівники та прихожани храму – хороші та добрі люди. Синодний хор співає чудово. Для мене цей храм на честь образу Богородиці є улюбленим, рідним та займає найважливіше місце в моїй душі.

Мені подобається і Новоспасський ставропігійний монастир. Я живу в цьому монастирі. Тут, як і в храмі на Ординці, мене прийняли дуже добре.

Бесідовала Галина Бесстремянная