Чого хоче жінка, або те, про що не можна попросити

Життя повне суперечностей, причому якимсь чином уживаються між собою абсолютно протилежні речі. Ось, наприклад, роздумуючи про стосунки чоловіка і жінки я раптом зрозуміла, що з одного боку, з віком все менше відмінностей між нами, багато що все більше зближується.

А з іншого боку, навпаки — в деяких речах розбіжності все сильніші та сильніші. І те, чого не помічалося в юності, з віком вилазить все відвертіше. Так, наприклад, відбувається в емоційній сфері, прояві почуттів.

Можливо, це лише моя приватна думка, але я думаю, що жінки і чоловіки дуже сильно відрізняються градусом романтики. Романтики навіть не в сенсі якихось чарівних мріянь, а в сенсі ніж­ності стосунків. Ні, взагалі у всіх людей цей градус різний, але якщо порівнювати, у жінок він все-таки сильніший.

А головне, у багатьох жінок він не дуже знижується (якщо знижується) з віком. Тобто ось живеш ти, живеш, в шлюбі вже багато років, у тебе діти, побут, ти змарніла, у тебе сто тисяч проблем, а в душі все одно ти захоплена дівчинка. І жодні побутові проблеми не позбавляють тебе внутрішнього трепету, і все так само хочеться романтики, а часом навіть ще і більше, ніж в юності.

Тільки ось проблема — навіть найкращі чоловіки (переважна більшість) в процесі сімейного життя абсолютно втрачають якусь трепетність у ставленні до відчуттів і переживань дружини. Бо це непрактично, в цьому немає сенсу, це зайвий рух.

Як мислить чоловік – я її люблю, я їй допомагаю, я про неї піклуюся. Мої справи говорять самі за себе, до чого ще зайві слова? Він мислить, звичайно, цілком правильно, тому що головне в стосунках це справи. Але проблема в тому, що бі­льшість жінок думають і відчувають не зовсім так.

Як не крути, але жінки завжди і у всі часи люблять вухами. Вухами і емоціями. Можна скільки завгодно говорити собі про те, що справи чоловіка говорять самі за себе, я бачу і знаю, що він весь час піклується про ме­не, що він мене любить. Але жінці мало знати про це, вона ще і регулярно хоче це чути. Чути і відчувати. О, жах, мало того, що їй гроші приносять, допомагають їй і піклуються про неї — подавай їй ще і компліменти!

Напевно, є жінки, яким це не потрібно, радійте їх чоловіки, а решта чоловіків — тихо заздріть. Але більшості ще як потрібна чуйність! Не просто компліменти або зізнання в любові (вголос!!!), а чуйність. Уміння розпі­знати настрій, уміння втішити, уміння порадувати і зробити сюрприз, та багато чого ще. Того, чого не можна попросити, чого можна тільки дочекатися. Або не дочекатися. Є маса речей, які цінні для жінки лише у тому випадку, коли чоловік сам здогадався їх зробити.

Хоча я ж перша закликаю — завжди говоріть, говоріть чесно про все, висловлюйте свої прохання, претензії і образи, не накопичуйте їх в собі. А ось і чоловіки підключаються — прийдіть, жінки, найпростішим і звичайним способом попросіть, і ми все зробимо. Тільки не потрі­бно, мовляв, грати в партизана на допиті. Ми ж не звірі якісь, нам просто потрібні конкретні факти.

І, звичайно, безглуздо чекати, щоб чоловік здогадався забити цвях там, де це потрібно і зручно вам, попросіть про це. Або, наприклад, можна попросити, щоб сьогодні він зробив те, що зазвичай робите ви, тому що у вас є якісь інші справи або ви втомилися. Це абсолютно прості звичайні і побутові прохання, і не варто на них загострювати увагу.

Але є речі, про які не попросиш. Або майже не попросиш. Для кожного вони свої, хоча є і загальні. Ось, наприклад, підій­ти і сказати «обійми мене» ще можна. А попросити про співчуття — пошкодуй мене, мені так погано — не можна. Тобто можна, але якось дуже неприємно виходить. Тому що ситуація відразу стає очевидною.

Жінці погано, але чоловік цього або не помічає, або не хоче помічати, або йому це неважливо. Будь-який з трьох варіантів буде важкий і образливий. Можливо, коли стане зовсім погано, попросити доведеться — пошкодуй. Тільки висловлене співчуття, яке, швидше за все, в більшості випадків буде абсолютно щирим, не відчуватиметься повноцінним. Тому що буде випрошеним.

Хоча, звичайно, є ще варіант, що він жаліє, тільки не показує цього, не знає, як показати. Чоловіки, показуйте своє співчуття, обов’язково! Нехай це буде ніяково, незграбно, але нехай буде. Досить просто обійняти. Нам це дуже потрібно.

Або узяти компліменти і при­єм­ні сюрпризи. Попросити, наприклад, щось конкретне в подарунок для більшості жінок не питання. А якщо і є якісь ба­р’єри в цьому, завжди можна дуже прозоро натякнути, і неодноразово. Таких натяків тільки вже абсолютно неуважний чоловік не зрозуміє. А ось попросити подарувати квіти (особливо без приводу) або сказати комплімент — взагалі неможливо.

Я згадую ситуацію зі свого досвіду, коли на початку сімейного життя мені страшенно хотілося від чоловіка конкретного знаку уваги, а саме квітів. Просто так, без приводу. Ось я чекала, чекала, натякала, натякала, а в якийсь момент вирішила — пора відкинути всі ці церемонії і ритуальні танці! Врешті-решт, ми ж єдине ціле, вистачить цих нерозумних натяків! І попросила.

Результат був жахливим, причому, для нас обох. Йому було це дуже неприємно, він потрапив в негарне становище — подаруєш, стане питання про щирість вчинку, не подаруєш — знову образливо. А я після цього свого прохання дуже довгий час при отриманні квітів не могла звільнитися від думки про те, що дарував не від душі, а тому, що потрібно.

Ні, це зараз, з великого досвіду зрозуміло, що це ось «потрібно» воно і від душі, бо чоловік сприйняв, запам’ятав і хоче порадувати. Але тоді це відчуття було з осадом. Зрозуміло, що це приватний приклад (багато, навпаки, не люблять, коли їм квіти дарують), проте, яскравий. Така ж справа і з компліментами — один раз попросиш, півроку думатимеш, що говорить з потреби.

Взагалі, речей, про які з тих або інших причин не можна попросити, виявляється, досить багато, і вони різноманітні. Деякі жінки, наприклад, не можуть просити у чоловіка грошей, інші про допомогу в домашніх справах, треті ще про щось. Міркувати про причини цього безглуздо, бо причини різні, внутрішньо-сімейні, залежать від конкретних людей. Головне — це є, це заважає нормальному сімейному життю, вносить дискомфорт, через це накопичуються образи і непорозуміння, і тому з цим потрібно якось боротися. Питання — як?..

Багато що від чоловіків приховано просто тому, що вони по-іншому влаштовані. І те, що для жінки очевидне, а тому частенько і гірко, і образливо, чоловік не помічає зовсім. Не тому, що він такий поганий, а тому, що він інший.

І що тут робити? Що зробиш з природою? Залишається придушити свої бажання і образи і змиритися? І тут, мені зда­ється, має бути взаємна робота — і жінка, звичайно, повинна трохи змирятися з ситуацією, розуміти момент, оцінювати реальну здатність чоловіка бути чуйним. Але і чоловік у свою чергу повинен боротися з собою, повинен перестати бути колодою і вважати це за нормальне. «Я ж роблю, що ще від мене потрібно? Ну не умію, мовляв, говорити приємне, ну ось я такий, люби мене таким, яким я є. Ось, я зробив все, що від мене вимагається, що тобі від мене ще потрібно? Компліментів? Так я ж тебе люблю, ти ж знаєш, навіщо тобі це ще і чути? Ну гаразд, хочеш квіти — на тобі квіти. Потрібно тобі ще чогось — прийди та попроси, я що, здогадуватися повинен ще, чи що?». По суті, все це є лише неувага, лінь, небажання якось змінити себе, а просто — звичайний егоїзм.

Іноді, втім, приходять такі думки — потрібно раз і назавжди викоренити в собі цю юнацьку романтику, випалити всі ці домисли і бажання, відкинути нерозумну особливість «любити вухами» і емоціями, бо це негідно християнки. Ти маєш бути чесною, доброю, щирішою, жертовнішою, але тільки не чутливою, і у жодному випадку не сентиментальною.

Все це лушпиння, від якого потрібно очиститися. Тоді і образ не буде зайвих, частенько майже на порожньому місці, і розчарувань не буде, і всі будуть задоволені, спокійні і щасливі. Чоловік залишиться самим собою, йому не потрібно буде боротися зі своєю нечутливістю.

Адже безглуздо до старості чекати компліментів, уваги, ласки і ніжності, адже це все не так важливо, як вдосконалення душі… Тільки тоді, боюся, характер стосунків з чоловіком зміниться лише на дружньо-партнерський, а чомусь цього зовсім не хочеться. Та і ця чутливість дана жінці не просто так, я думаю, а з певною метою.

Є ще одне, що говорить проти цього жорсткого методу, повністю відсікти свою чутливість. Адже цей метод, як не дивно, зі всіх найпростіший, бо залежить тільки від тебе. Ти, і лише ти змінюєшся. Але подружжя — це двоє людей. І, чим більше здійснюється дій, направлених на поліпшення взаєморозуміння (а розвиток чуйності в чоловіка, поза сумнівом, відноситься до таких дій), тим більше і тісніше зближується подружжя, зливаються в одне по-справжньому.

Адже вже неодноразово, сумними прикладами, доведено, що коли в сім’ї працює над стосунками хтось один, рідко що добре виходить у результаті. Отже доброму і добросовісному чоловікові не варто прикриватися своєю чоловічою суттю заради того, щоб залишатися колодою. А варто попрацювати над собою, з любов’ю зглянутися до жіночої природи (закладеної в неї не просто так) і проявити більше чуйності, ніжності, уваги та терпіння.  І трохи менше чекати, коли вона чогось попросить, а питати, пропонувати і дарувати щось частіше.

Єлизавета Правікова

Консервативний жіночий журнал – “Матроны.RU”

Переклад українською газета – “Волинь Православна”, 2013, №5