Субота, 13 Серпня, 2022
  • Вхід
Капличка
  • Про нас
  • Новини
  • Публікації
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Контакти
Немає результату
Переглянути всі результати
  • Про нас
  • Новини
  • Публікації
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Контакти
Капличка
Головна Новини

Де знайти рецепт покаяння?

31.03.2014
в Новини
A A


«Навіщо Церква примушує мене каятися? Я приходжу в храм не для того, щоб весь час відчувати себе нікчемністю», – чи безпідставна така реакція на заклик до покаяння та сповіді? Що це взагалі таке – скрупульозний пошук і перерахування гріхів або щось зовсім інше? Про сповідь та покаяння бесіда з протоієреєм Павлом Велікановим.

«Сезонне» покаяння?

– Отче Павле, сучасній людині, напевно, набагато скла­­дніше сприйняти ідею покаяння, ніж нашим предкам? З тих пір, як про покаяння писали, скажімо, святі отці перших століть християнства, умови життя сильно змінилися.

– Говорити сьогодні про безперестанне очищення серця, про яке писали преподобні, світській людині особливо не доводиться.

У нас зазвичай інша проблема: якими лопатами, якими бульдозерами вигребти зі своєї душі весь той непотріб, який туди ллється рікою, зливається в серце з телевізора, з Інтернету, із спілкування – звідусіль?

Сучасна людина духовно знаходиться ніби в якомусь «каналізаційному потоці», і їй неможливо не торкатися всього цього. Тому мова йде швидше про мінімум: про підтримку серця в живому стані.

Хоча апостол Павел і говорить: чистому все чисте. І невипадково святитель Феофан Затворник писав в кінці свого життя: «Чим більше живу, тим більше переконуюся, що поганих людей немає». Але щоб так відчувати, треба бути Феофаном Затворником, до цього стану потрібно дорости…

Завдання, над яким християнин постійно працює, – жити світським життям і залишатися незачепленим нечистотою сві­ту. Плодом цієї праці є покаяння та сповідь.

З одного боку, як свідоцтво тих помилок, тих поразок, які відбуваються в цій боротьбі.

А з іншого боку, як постійне підвищення планки якості нашого християнського життя: ми починаємо від себе вимагати того, чого раніше не вимагали.

Про переліки гріхів та страх перед сповіддю

– Сповідь і покаяння – в чому різниця?

– На ділі Таїнство сповіді повинне завершувати процес покаяння. Саме процес. Адже покаяння не епізод, це стан, в якому православний християнин знаходиться постійно.

Але при цьому потрібно розуміти, що сповідь – далеко не вершина гори, це тільки ті сходинки, на які встає людина, рухаючись до Бога. І якщо вона тримає себе, тримає ті обіцянки, які Богові давала під час попередньої сповіді, то поступово підні­мається все вище і вище.

– Цьому таїнству повинна передувати якась внутрішня праця?

– Обов’язково! Якщо немає ніякого внутрішнього осмислення, то сповідь стає марнослів’ям. Можна прийти і «вичавити» з себе гріхи, але це вже буде скарга Богові на те, що ми все ще не настільки святі, як хотілося б. До сповіді це має дуже мале відношення.

Це ж не процедура дізнання і не інформування про те, як у нас все погано. Зрозуміло, що 90 % тих або інших гріхів все одно в тому або іншому вигляді у людини буде. І те, що вона в них «під допитом» признається, зовсім не означає, що, відійшовши від аналоя з хрестом і Євангелієм, вона через дві хвилини знову те ж саме не зробить.

– Як у такому разі ставитися до звичаю перераховувати гріхи з папірця, вивчати переліки гріхів в книжках?

– На мою думку, книжки з переліком всіляких гріхів – незвичайно шкідливе явище в нашій Церкві, яке свідчить тільки про одне: про приголомшливо формальний підхід до покаяння.

Я б навіть сказав, це самий початковий рівень релігійної свідомості, коли людина сприймає себе в кращому разі як раба, а Бога як господина, який постійно чогось від неї вимагає і вічно чимось незадоволений: якщо не виконуєш, то повинен принести Йому в цьому визнання.

Проте така модель порятунку – далеко не єдина, тай і не сама надихаюча. Якщо дивитися на сповідь як на якийсь формальний аналіз нашого стану, то виходить, кожен з нас може сміливо перерахувати 1600 гріхів і рахувати себе після цього виконавшим усе, чого від нас хоче Бог.

Але насправді – нічого подібного! Бог від нас чекає абсолютно іншого. І навіть коли Церква говорить про Страшний суд, вона не має на увазі якогось юридичного акту підрахунку добрих і злих вчинків.

Бог судить нас по нашому стану – стану любові або не-любві, і вся напруга життя відбувається між цими двома полюсами. Якщо ми любимо, любимо до кінця, то ми вже не можемо грішити.

Апостол Павел гранично точно сформулював: все, що не по любові, – гріх. Проте християнська любов – це зовсім не той стан, який чудово виражається словом «добренький».

Християнська любов народжується не з відчуття, а має своїм джерелом Любов Божу, відображає її в собі самій. Тому завдання спра­вжнього покаяння – усунути усі ті перешкоди в нашій душі, які заважають Богові в нас світитися. А усуваються вони тільки нашими руками і не можуть бути зовні «зняті».

Крім того, скрупульозне перерахування своїх гріхів підкладає в душу людини міну сповільненої дії: посповідавшись таким чином, в глибині душі вона вже відчуває, що вона не така як інші люди. Це відводить вбік від самої суті покаяння.

– А в чому суть?

– Суть покаяння – в отриманні Бога. Людина повинна через дзеркало Євангелія побачити своє непотрібство і знайти граничну по напруженості жагу Бога, повинна почати відчувати потребу в Ньому. Такий стан – основна ознака зрілого покаяння.

Коли людина просто розуміє, що вона нікчемність, – це не більше ніж просто визнання своїх помилок. Інша справа, коли при цьому вона усвідомлює, що їй потрібний Христос, Спаситель, щоб стати гідною свого покликання.

Тому покаяння християнина – це не саможаління тому, що, мовляв, я такий нікчемний, а творча туга по Богові і спрага по отриманню Його.

Як писав преподобний Силуан Афонський: «Нудьгує душа моя по Тобі, Боже, і слізно шукаю Тебе». Нудьгування по Богу є основним правильним мотивом руху християнина по шляху очищення. Людина відчуває, що в ній щось нове зароджується. І прагне до Христа.

Це прагнення, можливо, не настільки полум’яне, як у преподобного Силуана, який готовий був все своє життя принести в жертву Богові. Але якусь, хоч малу частину життя ми маємо бути готові віддати. От так поступово, віддаючи себе по невеликій частині, дивишся – вже стаєш абсолютно іншим.

Християни – слабаки або перфекціоністи?

– Нерідко можна почути таку думку: ви весь час каєтеся, зневажаєте себе, боїтеся зробити помилку; значить, Православ’я – капітуляція перед життям, прояв слабкості?

– Насправді все навпаки. Покаяння – це прагнення ставати все кращим і кращим. Говорячи про духовне життя, апостол Павел порівнює християнина із спортсменом. Він говорить: всі біжать на іподромі, але перемога діс­тається тому, хто прибіжить першим; от так і ми повинні прагнути досягти біль­шого.

Тому покаяння є не результатом заниженої самооцінки, а неминучим наслідком постійного прагнення до досконалості. Віруюча людина розуміє, що в дану мить вона далеко не та, ким могла б і має бути. Бажання ставати все кращим і кращим якраз і народжує в ній потребу в усвідомленні свого гріха і перемозі над ним.

Тут є певний парадокс: чим ближче людина стає до Бога, тим більше непотрібною та грішною вона себе бачить – але в ній це народжує не відчай або знесилення, а, навпаки, стає джерелом стремління до Христа, постійного очищення, оно­влення Божественною благодаттю.

– Пошук своїх недоліків ніяк не пов’язаний з заниженою самооцінкою?

– Звичайно, людина, яка приходить на сповідь, думає про себе набагато гірше, ніж коли вона, наприклад, здійснює якусь добру справу. Але це для неї – наслідок свого порівняння з ідеалом, з Христом. А зовсім не самоціль.

Мета покаяння в тому, щоб людина наблизилася до Христа і стала іншою, а не в тому, щоб вона опустила голову якнайнижче і розпочала думати про себе якомога гірше. Можна сказати так: у християнстві покаяння не гріхоцентричне, а Христоцентричне.

Тобто наше завдання зовсім не в тому, щоб перетворитися на таких «стерильних праведників», до яких не можна пред’явити ніяких претензій. А в тому, щоб стати резонансними Христу, брати приклад з Нього та Його святих.

Ми не просто намагаємося виховувати в собі якісь власні чесноти, а прагнемо зробити душу гранично прозорою для того, щоб в ній відзеркалювався – але не спотворювався! – Сам Христос. Тому глибоко неправильно ототожнювати покаяння з самоприниженням та саможалінням.

– Чи можна побачити плід покаяння? Зрозуміти: ось, я на вірному шляху?

– Так. Наприклад, бачення своїх гріхів безпосередньо витікає з покаяння. Боюся, ніяка душа не витримає видовища свого реального стану.

Тому Господь відкриває людині її невідповідність євангельському ідеалу рівно в тій мірі, в якій вона здатна понести і не тільки погодитися, але і зробити певні висновки.

Початківцю немає чого бачити якісь тонкі відтінки, які він не те що не зможе прийняти, а які викличуть відвертий внутрішній бунт, якщо не відчай. Він просто ще не готовий.

А ось коли проходить час, людина кається, приймає прощення, реально бачить, як звільняється від певних пристрастей, у неї збільшується довіра Богу, і Господь потихеньку відкриває їй те, над чим потрібно далі працювати.

– Чи буває, що людина формально робить все вірно, але справжнього покаяння не відбувається? І як це розпізнати?

– Я студентам часто привожу такий приклад. Уявіть собі, ви вкрали у когось гаманець. Витратили всі ці гроші, гаманець викинули. Потім пішли на сповідь, розповіли, мовляв, так і так, згрішив крадіжкою (не особливо розповсюджуючись, що, власне, відбулося). «Бог тебе пробачить», – говорить священик.

І тепер ви з чистою совістю, витраченими чужими грошима далі йдете по життю. Чи зможете ви наступного разу зробити те ж саме? П’ятдесят на п’ятдесят! Можливо, буде соромно, але є маса хитрувань, щоб сором притупити: можна піти на сповідь до іншого священика, наприклад, який і не знає, що перед ним – хронічний злодій і людина яка постійно говорить неправду.

А зараз уявіть собі іншу ситуацію. Ви вкрали гаманець, витратили гроші, потім усвідомили, що наробили. І йдете, повертаєте гроші тому, у кого вкрали, та ще говорите йому: «Пробач мене, я у тебе вкрав гаманець, ось візьми те, що я у тебе вкрав. І ось тобі ще гроші як моральна компенсація за те, що я тебе обікрав».

Так от, я дуже сумніваюся, що після такого вчинку у людини знову з’явиться бажання вкрасти.

Тому коли ми всередині себе, в душі засмучуємося – це добре. Але щоб покаяння було повноцінним, необхідна якась діяльна участь, якась зовнішня зміна.

– Не багато хто може похвалитися тим, що ніколи не поверталися до тих гріхів, в яких каялися. Це означає, щось робиться невірно?

– Тут потрібно розуміти, що одна справа – гріх, який людина здійснює унаслідок своєї недосконалості: ми не всі далеко такі, якими маємо бути, і все життя це долаємо. І зовсім інша справа – гріх, який людина здійснює тому, що хоче його здійснювати. Вона живе цим, і цілком певна пристрасть стає важливою, якщо не центральною, змістом її життя.

У першому випадку, я думаю, дійсно не так легко сказати: «Все, більше я цього не здійснюю!» А в другому випадку – якщо вже людина дійсно кається в здійсненому гріху, то до нього вже не повертається: це дуже боляче, ганебно, соромно…

– На завершення, яку пораду Ви б дали людині, яка зважиться встати на шлях покаяння?

– Я б порадив декілька речей.

По-перше, як не парадоксально і просто звучить, старатися частіше бувати в храмі. Прийшовши в храм, людина опиняється на території, яка дуже різко контрастує з її життям. Храмове богослужіння, соборна молитва навіть без повноцінної участі розуму встановлює заново наше серце – тоді і акценти в душі розставляються по-іншому.

Досвід показує, що, коли люди навіть щиро каються в чомусь, але потім нехтують богослужбовим життям, вони часто не в змозі утриматися від тієї спокуси, якою просочений світ.

І з іншого боку, регулярне перебування в храмі є найпотужнішим фундаментом, на якому можна будувати своє спасіння. Храм – це рятівний острів в життєвій трясовині, в якому тільки і можна запастися «киснем вічності».

По-друге, я б порадив змінити зовнішній устрій свого життя, щоб налаштувати себе на покаянний лад, – змінити, наскільки це можливо. Наприклад, виїхати куди-небудь на декілька днів, усамітнитися, щоб зосередитися, порозмірковувати про своє життя.

Добре поїхати в відокремлений монастир, щоб зануритися в атмосферу молитви та внутрішньої тиші. Дуже добре, коли у людини є можливість виділяти якийсь час для мовчання – і внутрішнього, і зовнішнього.

Бесідувала Валерія Посашко

Теги: АмвонДеЗнайтипокаянняРецепт
Попередня публікація

Натхнення

Наступна публікація

Нудна робота?

Наступна публікація

Нудна робота?

Пряма трансляція згідно розкладу

Розклад Богослужінь

Пожертва

Єпархіальні новини

У Ковелі митрополит Володимир очолив свято десятиліття освячення храму
У Ковелі митрополит Володимир очолив свято десятиліття освячення храму

12 серпня громада ковельського храму священномученика Анатолія святкувала десяту річницю освячення церкви. Храм був одним з перших, котрий освячував Владика Володимир після свого призначення на Володимир-Волинську кафедру. Через десять років Високопреосвященнійший митрополит Володимир очолив святкове богослужіння. За цей час храм зібрав чисельну громаду на чолі з протоієреєм Олександром Кобенко. Тут…

В ОСТАННЮ ПУТЬ ПРОВЕЛИ НАСТОЯТЕЛЯ ОЛЕСЬКОГО ХРАМУ
В ОСТАННЮ ПУТЬ ПРОВЕЛИ НАСТОЯТЕЛЯ ОЛЕСЬКОГО ХРАМУ

11 серпня 2022 року відбулося відспівування клірика Любомльського Різдво-Богородичного благочиння настоятеля Свято-Духівського храму с.Олеськ архімандрита Іпатія (Доротюка). З благословення правлячого архієрея Високопреосвященнішого Володимира, митрополита Володимир-Волинського і Ковельського, у храмі Різдва Пресвятої Богородиці м.Любомль відбулася заупокійна Божественна літургія та чин поховання. Богослужіння очолив благочинний Любомльського Різдво-Богородичної округи прот.Василій Мельничук у співслужінні…

Помер архімандрит Іпатій (Доротюк)
Помер архімандрит Іпатій (Доротюк)

10 серпня 2022 року, на 81-му році життя, після важкої і тривалої хвороби відійшов до Господа клірик Любомльського Різдво-Богородичного благочиння, настоятель Свято-Духівського храму с.Олеськ архимандрит Іпатій (Доротюк). Вічна пам’ять і Царство Небесне новопреставленому рабу Божому архимандриту Іпатію! The post Помер архімандрит Іпатій (Доротюк) appeared first on Володимир-Волинська єпархія.

На Ковельщині прощалися зі Станіславом Рибчуком
На Ковельщині прощалися зі Станіславом Рибчуком

Сумна звістка прийшла у село Ворона Ковельського району. Загинув 27- річний житель цього села, захисник України Станіслав Рибчук. З молитвою та військовими почестями провели героя в останню земну дорогу. Вічна пам’ять тобі воїне. The post На Ковельщині прощалися зі Станіславом Рибчуком appeared first on Володимир-Волинська єпархія.

Чин погребіння багаторічного керівника Володимира звершено в Успенському соборі
Чин погребіння багаторічного керівника Володимира звершено в Успенському соборі

7 серпня митрополит Володимир в співслужінні кліру кафедрального собору звершив Чин похорону Петра Даниловича Саганюка, котрий з 1998 по 2020 роки був міським головою Володимира. Попрощатися із колишнім мером прийшли сотні людей. Життя багаторічного очільника Володимира завершилося 6-го серпня близько 11-ї години. Йому стало зле у своєму автомобілі на виїзді…

«Господи, Господи, призри с Небесе, и виждь, и посети виноград сей, и утверди и,
«Господи, Господи, призри с Небесе, и виждь, и посети виноград сей, и утверди и,

«Господи, Господи, призри с Небесе, и виждь, и посети виноград сей, и утверди и, егоже насади десница Твоя»! Високопреосвященніший митрополит Володимир закликає благословення Господнє на паству. м.Ковель. Храмовий комплекс Почаївської ікони Божої Матері. 5.08.2022 #Ковель #Капличка The post «Господи, Господи, призри с Небесе, и виждь, и посети виноград сей, и…

«Малий Почаїв» у Ковелі відвідав митрополит Володимир
«Малий Почаїв» у Ковелі відвідав митрополит Володимир

5 серпня Високопреосвященійший митрополит Володимир відвідав у день Престольного свята громаду храму Почаївської ікони Божої Матері, що у Ковелі. Храм з року в рік збирає на тільки у свята, але й і в будні на молитву багато православних ковельчан. Особливо людно у день шанування Почаївської ікони Божої Матері, 5 серпня,…

Митрополит Володимир відвідав парафію с.Зачернеча на Любомильщині
Митрополит Володимир відвідав парафію с.Зачернеча на Любомильщині

Настоятель храму Архістратига Божого Михаїла ієрей Володимир Корольчук, разом з духовенством округи Любомльського Різдво-Богорогодичного благочиння зустрічали у селі Зачернеча Керуючого єпархії Високопреосвященнішого митрополита Володимира. Владика відвідав парафію у день пророка Божого Іллії. Разом з секретарем єпархії архімандритом Савою (Мякотою) та благочинним округи протоієреєм Василієм Мельничуком, в співслужінні священників благочиння, митрополит…

Митрополит Володимир очолив Престольне свято у Шменьках на Ратнівщині
Митрополит Володимир очолив Престольне свято у Шменьках на Ратнівщині

Перше серпня – день пам‘яті преподобного Серафима Саровського. Цього дня престольне свято у селі Шменьки. У храмі відбулася святкова літургія, яку очолив митрополит Володимир-Волинський і Ковельський Володимир. Співслужили владиці благочинний Ратнівського округи Анатолій (Гурський) і священники Ратнівського благочиння, які своєю присутністю збагатили молитву. Велика кількість людей приїхали із навколишніх сіл,…

У селі Здомишель Ратнівської громади звершили відспівування воїна Івана Шишка
У селі Здомишель Ратнівської громади звершили відспівування воїна Івана Шишка

2 серпня, духовенство Ратнівського благочиння Володимир -Волинської єпархії в Різдво Богородичному храмі села Здомишель Ратнівської громади звершили відспівування воїна Івана Шишка. Чин похорону очолив благочинний Ратнівської округи прот Анатолій Гурський. Священник висловив щирі співчуття рідним та закликав до молитви за новопресталеного воїна Івана. The post У селі Здомишель Ратнівської громади…

Designed by ROOM SIXTY NINE

Designed by ROOM SIXTY NINE
  • Вхід
  • Про нас
  • Новини
  • Публікації
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Контакти
Немає результату
Переглянути всі результати

Designed by R69M

З поверненням!

Увійдіть у свій обліковий запис нижче

Забули пароль?

Відновіть ваш пароль

Введіть своє ім’я користувача або електронну адресу, щоб скинути пароль.

Увійти
Go to mobile version