Грецьке слово «гріх», «хамартія» буквально означає «промах повз мету». Якщо людина прямувала в село, де її очікувала вечеря та нічліг, а замість цього заблукала в лісі, вона промахнулася повз мету. Якщо вона пливла в порт, а опинилася незрозуміло де посеред бурхливого моря, з нею трапилася та ж біда.
Так або інакше, вона збилася з шляху.
Але збитися можна тільки в тому випадку, якщо існує дійсний шлях, і дійсне місце призначення – місце, куди ми повинні прийти, наш справжній, вічний Будинок.
Багато сучасних людей не вірять в реальність гріха саме тому, що вони не вірять в реальність Будинку – ніякого призначення у нас немає, життя – це шлях в повне небуття, а на дорозі в нікуди заблукати неможливо.
Тут лежить відмінність між християнською та світською етикою – світська етика вимагає тільки утримання від спричинення явної шкоди іншим; християнська етика не протирічить їй, але вона значно об’ємніша – згідно з нею, людина може завдати собі шкоди, яка набагато гірша за смерть, або навпаки здобути благо, яке невимірно більше від будь-якого, найдовшого і щасливішого земного життя.
Християнин має бути як мінімум законопокірним громадянином та хорошим сусідом – але цей мінімум недостатній.
Потрібно розуміти, що цивільна доброчесність ще не врятує нас, якщо ми будуємо наше життя на неправильній підставі і направляємо його до неправильної мети. Євангеліє вимагає від нас підкоритися дійсному Цареві, Іісусу Христу та присвятити наше життя Йому.
Тому покаяння – не просто визнання тих випадків, коли ми несправедливо обходилися з іншими людьми; це перш за все – перегляд курсу та вибір правильного шляху.
Джерело – radiovera.ru
Переклад українською – “Волинь Православна”2014 ,№6