Середа, 8 Лютого, 2023
  • Вхід
Капличка
  • Про нас
  • Новини
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Акафісти
  • Публікації
  • Контакти
Немає результату
Переглянути всі результати
  • Про нас
  • Новини
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Акафісти
  • Публікації
  • Контакти
Капличка
Немає результату
Переглянути всі результати
Головна Публікації «Волинь православна»

Про домашню тиранію

12.06.2014
в «Волинь православна»
A A

Батьки кричать на батьків, діти грубіянять батькам, потім зростають – і кричать на своїх дітей, отримуючи у відповідь агресію та лайку.
Як розірвати це порочне коло? Про це наша розповідь.

Батько не дозволяв мені скрипіти дошками підлоги. Вночі зі страхом його розбудити я скрадалася по коридору близько до стіни. Так було безпечніше, тому що тихіше. Базікати по телефону було не можна. Я забиралася з апаратом під ковдру, щоб довго-довго шепотітися з подругою. Тата це дратувало.

Подивитися в дзеркало

Мамі не подобалося, як я дивлюся та відповідаю. Вона завжди говорила мені «не натягуй ніс». Я скривджено дивилася в підлогу, а ніс ставав схожий на грушу, як мама і обіцяла. Була у нас сімейна приказка «не так стоїш, не так свистиш».

Я боялася заходити на кухню. Слухати батькові їдкі жарти. Бачити мамине незадоволене лице.

На себе подивитися в дзеркало, я жодного разу не здогадалася. В тому сенсі, що це я тепер тільки розумію, наскільки ми з мамою схожі.

Мені все не подобалося в батьках. На будь-яку їхню критику я або відповідала зі злістю, або ховалася куди подалі.

Вдома було прийнято кричати, лаяти один одного. З завидною завзятістю та агресією мама примушувала домочадців дотримувати зручний їй порядок. Іноді їй це вдавалося.

Криком ж щастя не досягається

Одного було не переламати – вирази мого обличчя. Так не тільки я, всі в сімействі були незадоволені та нещасливі. Але криком ж щастя не досягається, чи не так?

Зараз здається, це було в іншому житті. Ще підлітком я вирішила, що ніколи не кричатиму на своїх дітей. Так шкода, але одного разу я запросто почала це робити і навіть не помітила. І хтось же міг мене зупинити. Ау, дівчинка, ти нічим не краще за своїх батьків. Можливо, і були спроби.

Тільки з зростанням власної значущості посилюється глухота. Не інакше. Якби мені хтось сказав, що я матуся-тиран, я б просто не розчула цього.

Мій малюк народився по любові. Я його дуже чекала, і він, звичайно ж, відразу став найкращим. Я не знала тоді, що він буде єдиним. І вже точно не уявляла, що теж на нього кричатиму.

Перший раз я підняла на сина руку коли йому був рік. Ми лежали в лікарні з приводу незначної травми. Річ у тому, що він кричав як божевільний. Змінила памперс, погойдала на руках, дала води, чого ж ще треба. І так втомилася розбиратися, чого він хоче, що з переседдя вдарила його по м’якому місцю.

Від несподіванки малюк замовк. Подивився на мене перелякано і більше не плакав. А я ще довго картала себе за свій вчинок.
Я ростила його без батька. Мені доводилося багато працювати. І це, звичайно, не виправдання, але просто так було. Як говорить мій син, в дитинстві він бачив мене вдома або сплячою, або злою.

У міру його дорослішання додавалася моя незадоволеність.
– Що за почерк, хто буде це читати!
– Болить живіт? Нічого, переболить. Вставай і йди.
– Припини чавкати.
– Застели ліжко, я тобі не прибиральниця.
– Ти знову мені набрехав. Ти думаєш, я дуркувата?

До підліткового віку я буквально зірвала голос, тому що весь час чогось від сина вимагала, а він не робив, не відповідав, не розумів. Уроки, прибирання, не грай в комп’ютерні ігри. Не робив, не прибирав, грав. А я кричала.

Дитячі клятви ми забуваємо на певний час або назавжди. Батьки старіють. Ми навчаємося їх прощати. В ідеалі. Проте неначе стаємо на їх місце. На жаль, не тільки в кращих їх якостях.

Незнайомий чернець

Мене привів до свідомості незнайомий чернець. Далека від церкви, я була близька до життєвої катастрофи. Мій син замість школи пропадав в ігрових клубах, де я відчайдушно вишукувала його. І знову кричала, а ще просила, вмовляла, шукала причини. Була загроза йому не отримати атестат навіть за 9 клас.

Себе я вже легко уявляла в психіатричній лікарні. У повному безвиходді я раптом поїхала в православний монастир. Не дуже зрозуміло, чому саме туди. Але я шукала втіхи. Або Бога? У каплиці при монастирі мені показали ікону «Неупиваєма чаша» і добра жінка підказала, що в монастирі є один священик, який мені обов’язково допоможе.

Я пленталася по дворі монастиря, а напереріз мені летів священик в чорній рясі. Поспішав, але я зупинила його запитанням «як знайти отця Василія». Птах, подумала про нього. Він запитав, які проблеми. Уривками зі слізьми розповіла про сина.

Чернець-птах пильно подивився на мене і сказав: «Зараз служба у мене. Почекаєте? Все реально!»
Тужно тривала незрозуміла служба. Горіли свічки. Від втоми хотілося сісти, але було соромно. Коли все завершилося, він відразу мене знайшов.

Я намацала носову хустинку в кишені. Знала про себе, що багато плакатиму. Значно більше, ніж говорити.

Священик-чернець провів мене за невелику решіточку перед солеєю та посадив на лавку. Погано пам’ятаю вже всі подробиці цієї неспішної бесіди. Було ніякове відчуття, ніби то відволікаю втомлену людину. Даремно. Незручно якось. Півгодини, година… Здалося, що він за мене молодший. Але чи є щось таке, що він знає краще за мене?

Ми ходили по одному і тому ж колі, обговорюючи варіанти, як можна було б зайняти мого сина. Православний табір, паломницькі поїздки, волонтерство. Все це було абсолютно нереально. Як фантастика на другому поверсі.

Хто до кого хотів достукатися? Можливо, він просто не розуміє, бурчала я в думках. Підліток – це ж не валіза. Які поїздки, якщо він нічого не хоче? Але ми говорили і говорили. Цій розмові не було кінця. Я нічого вже не могла. Мені хотілося піти.

Добрі, але неможливі поради. Куди їх дівати? Навіщо це усе? Але несподівано, на десятому колі, мені довелося здивуватися.

– Розумієте, він мені грубіянить.
– Так цього не можна робити. Є п’ята заповідь. Шануй батьків. Якщо він не шанує вас, він постраждає вже за життя.
– Так таки постраждає?
– Звичайно. Діти, що не поважають своїх батьків, дуже страждають. Їм важко досягнути успіху, стати щасливими.
– Але що ж робити. Він грубіянить. Заборонити? І він зразу ж перестане так чинити? Ну так… – зітхнула я приречено.
– Все дуже просто. Не грубіянте йому самі.
– Що ви маєте на увазі?
– Не кричіть, не принижуйте, не лихословте з його приводу.
– Але це дуже важко. Адже він же! – вже не було сил перераховувати все те ж саме про «він же».
– Це складно, але це категорично потрібно перестати робити. Ви повинні перестати йому грубіянити і ви побачите, що він теж перестане.
– Ну так відразу ж.
– Не відразу, але перестане.
– А якщо мені від нього чогось потрібно. Ха-ха… Для нього самого, – зім’ятим носовичком я витерла заплакане лице і багатозначно шмигнула носом-грушою.
– Скажіть йому один раз спокійним тоном, що ви хочете. Скажіть другий. Третій. Але це максимум. Більше не говоріть.
– Не говорити? Він не піде, не зробить, а я промовчу?
– Так. А ви промовчите. Вам буде сумно. Він це бачитиме.
– Але зробить по-своєму!
– Зробить. А ви погодитеся з цим. Іншого варіанту немає. Довіртеся йому. Навіть якщо він робить помилку, це його право. Нехай робить.
– А якщо він грубіянить, ось якщо він кричить!
– Просто скажіть, що не готові розмовляти з ним в такому тоні. І підіть.

Через багато років…

Пройшло багато років. Нещодавно мій син сказав мені, що одного разу я дуже змінилася. В кращу сторону. Тобто буквально стала іншою людиною. Я запитала, дійсно? І коли це, на його думку, трапилося? Років сім тому, – була відповідь.

– Пробач мене.
– Мамо, ну досить вже. Я тебе давно пробачив.
– Ти боявся мене, коли був маленьким?
– Так, я дуже боявся. Але я любив тебе. І завжди чекав. І тепер я тебе дуже люблю.

Сьогодні ми з моїм сином друзі. І навіть якщо він буває неввічливий зі мною, або я, то у відповідь ніхто не посилає агресивний стусан. І цим проблем просто не створюється. Ми навчилися берегти один одного. Це все реально. Чернець-птах не обманув мене. Невже це не диво?

Доступне кожному диво. Досягається працею та щоденним тренуванням. Якщо злітає з язика щось не дуже добре, вслід йде усмішка, жарт, тепла розмова. Ми ніколи у лайці не лягаємо спати. Принаймні, стараємося.

Незадоволення неможливо відправляти на завтра. Нікому не скаржимося «а він», «а я». Сім років тому потрібно було постояти для цього на краю прірви.

Якщо хтось зустріне отця Василія – птаха, поклоніться йому від мене. Або помахайте хустинкою голубу, що пролітає повз вашого віконця.

Коли сльози відчаю капають на скло, а діти не так живуть, дихають та свистять, як вам цього б хотілося. Або як ви мріяли. Скажіть у цю мить домашній тиранії «до побачення». Почніть з себе. Все реально.

Євгенія Белоусова Ігумен Нектарій (Морозов)

Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2014, №5

Попередня публікація

На чому заснований авторитет Церкви?

Наступна публікація

Світлофор емоцій: від зони комфорту до гніву

Наступна публікація

Світлофор емоцій: від зони комфорту до гніву

Пряма трансляція згідно розкладу

Розклад Богослужінь

Пожертва

Єпархіальні новини

ВІТАЙМО митрополита Володимир-Волинського і Ковельського Володимира (Мельника) з днем тезо
ВІТАЙМО митрополита Володимир-Волинського і Ковельського Володимира (Мельника) з днем тезо

💐ВІТАЙМО митрополита Володимир-Волинського і Ковельського Володимира (Мельника) з днем тезоіменитства! 🕊Многая і благая літа! 🌿Митрополит Володимир народився 26 листопада 1968 року у селі Невір Любешівського району Волинської області. 🌿1990 року вступив до Волинської духовної семінарії. 🌿1992 року Преосвященнішим Варфоломієм, єпископом Луцьким і Волинським, пострижений у чернецтво з іменем на честь…

Недільну Літургію митрополит Володимир звершив у кафедральному соборі
Недільну Літургію митрополит Володимир звершив у кафедральному соборі

Фоторепортаж богослужіння. The post Недільну Літургію митрополит Володимир звершив у кафедральному соборі appeared first on Володимир-Волинська єпархія.

Студенти Духовного училища взяли участь у спортивних змаганнях
Студенти Духовного училища взяли участь у спортивних змаганнях

Студенти 2 класу Ткачук Сергій і Дащук Станіслав Дащук взяли участь у Чемпіонаті Володимир-Волинської міської територіальної громади з настільного тенісу . Ткачук Сергій здобув 1 місце. The post Студенти Духовного училища взяли участь у спортивних змаганнях appeared first on Володимир-Волинська єпархія.

ВІДСПІВАЛИ ЗАГИБЛОГО ГОЛОВУ ГРОМАДИ
ВІДСПІВАЛИ ЗАГИБЛОГО ГОЛОВУ ГРОМАДИ

29 січня поховали трагічно загиблого очільника Дубечненської громади Анатолія Костючика. Автокатастрофа, що обірвала життя керівника, сталася 27 січня поблизу Ковеля. Провести в останню путь Анатолія Петровича зібралися жителі громади, колеги, друзі. Чин похорону очолив благочинний протоієрей Сергій Никонюк у співслужінні духовенства району. Священник висловив щирі співчуття осиротілій родині, громаді, що…

Братія Києво-Печерської Лаври звернулася до вірних Української Православної Церкви
Братія Києво-Печерської Лаври звернулася до вірних Української Православної Церкви

Братія Києво-Печерської Лаври звернулася до вірних Української Православної Церкви. «Ми були, є і будемо в Істині і вірними своїй канонічній Церкві та її Предстоятелю». Про це йдеться у зверненні священноначалля та братії Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври до всіх вірних чад Української Православної Церкви, опублікованому на сайті обителі 26 січня. Зазначається, що…

Святу мученицю Татіану вшанували у Ковелі
Святу мученицю Татіану вшанували у Ковелі

25 січня митрополит Володимир очолив Божественну Літургію у ковельському храмі на честь святої мучениці Татіани. Настоятель храму протоієрей Володимир Бензюк запросив розділити радість Престольного свята духовенство міста та району. На молитву забралися парафіяни храму та паломники. Богослужіння супроводжував гарний спів парафіяльного хору під управлінням матушки-іменинниці Тетяни Бензюк. Під час Літугії…

Престольне свято храму на честь святого ковельчанина
Престольне свято храму на честь святого ковельчанина

23 січня, у Ковелі, митрополит Володимир очолив Божественну літургію Престольного свята храму на честь священномученика Анатолія, митрополита Одеського, що народився у Ковелі. Правлячому Архієрею співслужили старший благочинний Ковельського району протоієрей Володимир Ровінський, настоятель храму-іменника протоієрей Олександр Кобенко, священники Ковеля та району. The post Престольне свято храму на честь святого ковельчанина…

Митрополит Володимир очолив богослужіння Хрещення Господнього у кафедральному соборі
Митрополит Володимир очолив богослужіння Хрещення Господнього у кафедральному соборі

Фоторепортаж з Успенського кафедрального собору Володимира The post Митрополит Володимир очолив богослужіння Хрещення Господнього у кафедральному соборі appeared first on Володимир-Волинська єпархія.

На Ратнівщині похоронили воїна-захисника
На Ратнівщині похоронили воїна-захисника

19 січня 2023 року, в селі Здомешель, Ратнівської громади прощалися з новопреставленим Іваном Івановичом Хомуком.Чин відспівування в Різдво – Богородичному храмі звершили благочинний ратнівської округи протБільше Анатолій Гурський та духовенство благочиння.Священники висловили співчуття рідним та близьким покійного та закликали молитися за новопреставленого воїна Івана . The post На Ратнівщині похоронили…

На свято Богоявлення, відспівали загиблого воїна Олега Денисюка у Щедрогорі
На свято Богоявлення, відспівали загиблого воїна  Олега Денисюка у Щедрогорі

19 січня у Свято-Аннівському храмі с. Щедрогір, Гірниковського благочиння, відбулося поховання Захисника України Денисюка Олега Івановича . Заупокійне богослужіння очолив настоятель храму прот. Сергій Шамайло у співслужінні духовенства. Із перших днів повномаштабного вторгнення ворога, воїн Олег пішов на захист своєі держави України. Під час виконання свого військового зобов’язання, помер на…

Designed by ROOM SIXTY NINE

Designed by ROOM SIXTY NINE
Немає результату
Переглянути всі результати
  • Про нас
  • Новини
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Акафісти
  • Публікації
  • Контакти
  • Вхід

Designed by R69M

З поверненням!

Увійдіть у свій обліковий запис нижче

Забули пароль?

Відновіть ваш пароль

Введіть своє ім’я користувача або електронну адресу, щоб скинути пароль.

Увійти
Go to mobile version