Початок Індикту — це церковне новоліття, яке припадає на 1 вересня за старим стилем, і яке визначає початок нового богослужбового кола головних, двунадесятих церковних свят, в кожне з яких Церква згадує одну з подій всесвітньо історичного значення, що відносяться до спасіння роду людського від вічної смерті.
Деякі можуть здивуватися — чому в Православній Церкві новий рік наступає 1 вересня, на початку осені. Адже на перший погляд логічніше було б початком нового року вважати перший день весни, а не осінь. Але, це тільки на перший, поверхневий погляд, від якого вислизають першопричини буття цього світу.
А логіка тут та ж сама, що лежить і в основі числення початку церковного богослужбового дня не з ранку, як прийнято в світському численні, а з вечора попереднього дня. Чому, до речі, в православних храмах церковні свята починаються не з ранішнього богослужіння, а з всенічної, яка здійснюється напередодні ввечері.
Для тих, хто не знає логічних підстав такого числення днів в богослужбовому календарі Церкви, нагадаю, що за свідченням Священного Писання, що оповідає про творення світу, спочатку:
«Земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею… І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший» (Бут. 1:2-5).
З цих слів книги Буття, ми бачимо, що перший День творення, який в нашій повсякденній словесності правильніше було б назвати не днем, а першим періодом творення, так як Сонце і Місяць, і інші світила на тверді небесній, що визначають тривалість нашого земного дня, з’являються на небосхилі тільки на четвертий День творення; так от, з біблійного оповідання про перший День творення, який до того ж названий Днем Єдиним, тобто, в деякому розумінні, загальним для позначення всіх інших подій, що мають початок і закінчення, — ми бачимо, що створенню світла передувала повна і повсюдна темрява, і тільки потім Бог створив світло, і відокремив його від темряви. І завершується опис першої фази творіння словами: «І був вечір, і був ранок: день перший».
Тому і служителі Божі, ще з давніх старозавітних часів визначили початком богослужбового дня — саме вечір, а не ранок, що здається логічним на перший, але, загалом, поверхневий погляд.
От чому і церковний новий рік починається саме з вечора колообігу пір року, а не з ранку; тобто з настанням осені, а не весни. І в такому визначенні початок як земного дня, так і року лежить глибока думка про створення цього світу і первинне небуття його.
Цікаво знати і те, що єврейський цивільний новий рік зі старозавітних часів наступає також у вересні, а точніше в місяці Афанім, або, як його стали називати після Вавилонського полону, місяці Тишрі, який через зсув єврейського місячного календаря наступає в середині нашого вересня. Цей місяць Тишрі є сьомим від місяця Створення світу, який називається місяцем Авів або Нісан, і приблизно відповідає нашому березню.
І Господь, Сам, через Моїсея, повелів першому вибраному Ним народу щороку святкувати настання сьомого місяця, про що написано в 23 розділі книги Левит Священного Писання Старого Завіту:
«… В сьомий місяць, в перший день місяця нехай буде у вас спокій, свято труб, священні збори нехай будуть у вас; ніякої роботи не робіть і приносьте жертву Господу...
…Також в дев’ятий день сьомого місяця цього, день очищення, нехай будуть у вас священні збори; упокорюйте душі ваші і приносьте жертву Господу; ніякої справи не робіть в день цей, бо це день очищення, щоб очистити вас перед лицем Господа, Бога вашого… » (Лев. 23:24-36).
Ви запитаєте, чому ж тоді все-таки не відмірювали перебіг року з місяця Створення світу, тобто з березня, — відповідаю: тому що, перш ніж світ був створений, Бог його творив, і створив його за шість Днів, точніше за шість творчих актів. Тому, з початку нового року, — з 1 вересня, — через шість місяців, які символізують шість Днів Творіння, і наступає перший місяць від Створення світу, перший місяць весни — місяць березень.
Говорячи про церковне новоліття, яке, як ми пам’ятаємо, припадає на 1 вересня за старим стилем, не можна не сказати і про те, що сама назва місяця вересня походить від латинського слова «septem», що в перекладі означає — «сім». Тобто, за первинним значенням слова, місяць вересень іменується сьомим. До речі, слово «індикт» також латинського походження і означає — «оголошення»; в даному випадку — оголошення початку нового богослужбового року.
Саме свято церковного новоліття було встановлене для всеправославного святкування святими отцями I Вселенського собору в місті Нікеї, в 325 році, на згадку про офіційне припинення рівноапостольним царем Костянтином Великим трьохвікового гоніння на християнську Церкву, що послідувало в 313 році. Таке вирішення першого Римського імператора-християнина послідувало після його чудової перемоги за сприянням Хреста Господнього над тираном Риму — Максенцієм, війська і злість якого значно перевершували сили Костянтина. Ця чудова перемога відбулася 1 вересня 312 року. Тоді святі отці I Вселенського собору встановили святкувати новоліття, як початок християнської свободи, безумовно узгодившись при цьому з біблейською старозавітною традицією.
З часу Хрещення Русі і в нашій Вітчизні новий рік відзначався 1 вересня аж до часу царювання Петра I, який в 1700 році переніс початок світського нового року на 1 січня. У Церкві ж, яка тисячолітнім досвідом звикла осмислювати свої дії і не поспішати за мінливим духом світу цього, початком Індикту, тобто церковного новоліття, і до наших днів залишається перший день сьомого місяця від Створення світу — 1 вересня за старим стилем.
Тут потрібно додати, що Церква, ще з старозавітних часів, постійно освячує себе і творіння Боже, що оточує її , і освячує не тільки матерію цього світу, але навіть сам час, співвідносячи ділення його з логікою Откровення Божого про творіння цього світу.
Протоієрей Ігор Аксенов
