Як часто наше духовне життя є безперестанним списком прохань у Бога, нехай навіть найвищого гатунку, але в якомусь сенсі із споживчим ставленням!
Ми ніби намагаємося зробити Бога своїм боржником і не помічаємо, скільки милостей нам Господь вже зробив і що це ми – в неоплатному боргу перед Ним.
Святитель Ігнатій (Брянчанінов), який багато писав про молитовний подвиг, серед різних видів розумової праці виділяє саме подяку: «Подяка Богу складає частину розумової… праці і полягає в подяці і славослов’ї Бога за те, що усе трапляється – і приємне, і скорботне». Навіть послана від Бога скорбота, оскільки має на увазі певну духовну користь людини, заслуговує на подяку.
Ця праця заповідана Самим Господом через апостола: «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Іісусі» (1 Фес. 5: 18); «Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній» (Кол. 4, 2).
Що означає подяка? Це – славослов’я Бога за незліченні Його благодіяння, надані усьому людству та кожній людині. Такою подякою вводиться в душу дивовижний спокій; вводиться радість, не дивлячись на те, що звідусюди оточує скорбота, вводиться жива віра, внаслідок якої людина відкидає усі турботи про себе, зневажає страх людський та бісівський, віддає себе цілком волі Божій.
Як пояснює святитель Ігнатій, Господь «заповідав нам ретельно вправлятися в подяці Йому, вирощувати в собі почуття вдячності Богу». Це повинно бути саме почуття, особливе внутрішнє розташування душі, що набувається через творення подяки. Саме це почуття – покірливої вдячності Богу за все – є чудове приготування до молитви, тому що навчає нас ставитися до Бога належним чином.
Почуття подяки пожвавлює саму молитву. Святитель нагадує слова Писання: «Радійте в Господі завжди, і знову кажу: радійте… Господь близько. Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, нехай береже серця ваші та ваші думки у Христі Іісусі» (Флп. 4, 4-7).
Невдячність рівносильна невірі. Невдячний не бачить шляхів спасіння, на які зводить Господь людину. Їй здається, що все, що відбувається з нею, безглуздо та випадково. Навпаки, від подяки і славослов’я Бога, особливо в скорботі та стражданнях, народжується жива віра, а від живої віри – тихе, але могутнє терпіння в Христі. Де ж відчується Христос, там і Його втіха.
Святитель пояснює, що істинна подяка народжується не через самовдоволення, а через бачення власної немочі та бачення милостей Божих до занепалого творіння. Подяка Богу з вдоволення власним життям, як це дізнаємося ми з притчі про митаря та фарисея, може означати глибоке душевне марнославство, засліплення тимчасовим комфортом.
Власне, самі хвороби, що попускаються нам Богом, правильно можуть бути понесені тільки при подяці за них Богу. І подяка Господу – єдина зброя, здатна перемогти будь-яку скорботу, будь-яку гіркоту. Дивно приходить до праведників посеред їх лих думка подяки Богу. Вона викидає серця їх з печалі та мороку, возносить до Бога, у простір світла та втіхи. Бог завжди рятує тих, що звертаються до Нього з простотою та вірою.
Але як бути, якщо в душі немає подібних вдячних почуттів, якщо душу сковують холод та бездушність?
Якщо серце ваше не має подяки, то примушуйте себе до подяки; разом з нею ввійде в душу заспокоєння. От як святитель Ігнатій описує подібну працю в «Аскетичних дослідах»: «Повторювані слова «Слава богу за все» або «Нехай буде воля Божа» з усією задовільністю діють проти дуже складної скорботи. Дивна справа! іноді від сильної дії скорботи загубиться вся сила душі; душа як би оглухне, втратить здатність відчувати буть-що: в цей час почну вголос, насильно та машинально, одним язиком, вимовляти: «Слава богу», і душа, почувши славослов’я Бога, на це славослов’я як би починає мало помалу оживати, потім підбадьориться, заспокоїться та втішиться».
У одному з листів святитель Ігнатій (Брянчанінов) пропонує людині, що випробовує сильні хвороби і скорботу, таку пораду: «Пишу вам, тому що ви перебуваєте в хворобливому стані. Знаю на досвіді важкість цього стану. В тіла віднімаються сили і здібності; разом віднімаються сили та здібності у душі; розлад нервів повідомляється духу, тому що душа пов’язана з тілом союзом незбагненним та найтіснішим, внаслідок якого не можуть не впливати одне на одне душа та тіло. Присилаю вам духовний рецепт, яким раджу вам вживати запропоновані ліки раз на день, особливо в хвилини посилених страждань і душевних, і тілесних. При вживанні відразу ж відчуються чудодійна сила та цілющність. Залишившись на одинці, вимовляєте неквапливо, вголос самому собі, вкладаючи розум в слова (так радить святий Іоанн Лествичник) наступне: «Слава Тобі, Боже наш, за послану скорботу; гідне по справах моїх приймаю: згадай мене в Царстві Твому»… Почнете відчувати, що заспокоєння входить у вашу душу і знищує зніяковіння та нерозуміння, що мучили її. Причина цьому ясна: благодать та сила Божа полягає в славослов’ї Бога, а не в красномовстві та багатослівності. Славослів’я та подяка суть праць, які передані нам Самим Богом, – зовсім не вигадка людська. Апостол заповідає цю працю від імені Божого (1 Фес. 5, 16)».
Віддаючи Господу подяку, християнин знаходить безцінний скарб – благодатну радість, яка наповнює його серце і у світлі якої абсолютно інакше сприймаються події життя. Замість смутку душу наповлює втіха, а замість печалі та засмучень – духовна радість та втіха.
Будемо ж зрощувати невидимий подвиг подяки Богу. Подвиг цей нагадуватиме нам забутого нами Бога; подвиг цей відкриє нам велич Бога, що приховалася від нас, відкриє непроречені та незліченні благодіяння Його до людей взагалі і до кожної людини зокрема. Подвиг цей насадить в нас живу віру в Бога; подвиг цей надасть нам Бога, Якого немає у нас, Якого відняли у нас наша холодність до Нього, наша неувага. Злі думки опоганюють, гублять людину – думки святі освячують, живлять її.
Священик Валерій Духанін
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2015, №4
