Злопам’ятність

Із спадщини Оптинських старців

Болісна пристрасть

Злопам’ятність – болісна пристрасть. Людина віруюча знає, що Господь заповідав прощати тих що нас ображають та ненавидять нас, і намагатися прощати. Але згладити з серця пережитий біль виявляється дуже важко.

Докучають нав’язливі думки про кривдників та пережиту образу, про те зло, яке нам заподіяли. Переслідує бажання помститися, покарати, взяти реванш.

Це в нас говорить наша древня людина, яка засліплена спрагою помсти та пам’ятає тільки: «око за око, зуб за зуб». Оптинські старці навчали боротися з злопам’ятністю.

Не бентежитися, якщо відчуваєш в собі пристрасть злопам’ятності

Преподобний Лев навчав не бентежитися, якщо відчуваєш в собі пристрасть злопам’ятності, тому як перемогти пристрасті – справа досконалих, «мистецтво з мистецтв та хитрість з хитрощів»:

«Ви згадуєте про налаштування своє, через яке, коли ви ображені, бентежитеся, і доходите до легкодухості. Ви хочете раптом досконалості, не навчившись і не зазнавши ворожих нападів і не перенісши своєї немочі. Просто сказати: ти хочеш, будучи ще немовлям, стати досконалою людиною; або: вступивши на службу меньшим чином і стати за одну мить генералом; і розпочавши навчатися азбуці – раптом читати усі книги. Чи не багатьма працями, подвигами та часом дійшли до цього святі? Мистецтво мистецтв і хитрість хитрощів є справа порятунку, а не просто: як захотів, так і вчинив».

Ніхто не може вчинити нам зла або образи без волі Божої

Преподобний Макарій навчав приймати образу як попущення Боже до покарання нашого або випробовування нашої віри і пам’ятати, що ніхто не може нанести нам образи або заподіяти зла без волі Божої. Старець писав в листі до духовного чада:

«Якщо ми віруємо в Господа, то віруємо і вченню Його і Промислу Його всеблагому, всепремудрому та всюдиприсутньому, а Він заповідав нам, щоб любити не тільки тих що люблять нас, а і самих ворогів, і що ніхто не може нам вчинити ніякого зла або образи без волі Його; засвідчив, що Він має про все промисел, що навіть і птах не впаде на землю без волі Його (Мф. 10: 29), і волосина з голови нашої не загине (Лк. 21: 18) – аще Він не допустить; і якщо хто нас ображає, то явно, що це допущене Ним, до покарання нашого або випробовування нашої віри, – і заповідав любити ображаючих (Мф. 5: 44)».

Преподобний нагадував, що наші кривдники суть зброя Божа, через них діє в нашому житті Божий Промисл: «Люди ж, нас що ображають, не самі собою вчиняють, а попущенням Божим, і тому вони – це знаряддя Боже».

Злопам’ятний збільшує свою скорботу

Преподобний Макарій пояснював, що по духовному закону злопам’ятна людина збільшує свою скорботу:

«Ти ремствуєш, але тим самим збільшуєш свою скорботу; а коли ти поклониш покірливо голову свою під руку Божу і себе винитимеш, окрім всіх інших провин, за нетерпіння та ремствування, то отримаєш полегшення і втіху в скорботі своїй».

Як боротися з пристрастю злопам’ятності

Преподобний Лев радив для опору пристрасті упокорюватися, не сподіваючись на свої справи, свої сили і свій розум, а сподіваючись на милість Божу:

«Святі отці, що діяльно пройшли шлях цей і що здобували багатство добрості через вчинки за заповідями Христовими, залишили нам приклад в вченнях своїх, щоб через них пізнавали в собі пристрасті, чинили опір їм, а в ухиленні до них переборювалися смиренням, самопокорою та покаянням; зовсім не сподівалися на свої справи або на свої сили і на свій розум – і лише помалу очищалися б від пристрастей і наближалися до Бога. Пригадайте, що Господь шанує тісний та скорботний шлях, а не просторовий та бесскорботний… Прошу Вас не зневірятися, але Господу у всіх випадках віддаватися, бо відчай доводить явну гордість, від якої сильний Господь Вас збереже».

Преподобний Макарій, відповідаючи на лист чаду, яка скаржилася, що її хочуть несправедливо обчорнити, радив для позбавлення від скорботи і образи звинувачувати у всьому себе:

«Що ти пишеш про дії проти тебе сестер, що бажають тебе обчорнити, – нехай буде правда: вони роблять неправду; а тим часом неправда їх творить в нас Божу правду. Коротко скажу: коли звинувачуємо себе, то скорботи позбавляємося; а якщо звинувачуємо інших, то примножується та продовжується наша скорбота».

Старець Макарій також навчав при появі відчуття образи внутрішньо докорити себе за прояв пристрасті:

«Не показати збентеження, що ти не образилася, неможливо, потрібно дотримувати: «збентежився і змовчав» (Пс. 76: 5), а внутрішньо докорити себе за розвиток пристрасті. При такій роботі помаленьку отримаєш зцілення від пристрастей і дійдеш до того: «приготувався і не збентежився» (Пс. 118: 60)».

Преподобний закликав строго спостерігати за своїм налаштуванням і пам’ятати, що тільки самопокора та смирення «є перемога над усіма пристрастями»:

«Пам’ятай, що самопокора та смирення над усіма пристрастями є перемога, і ворог нічого незможе зробити».

Преподобний Варсонофій радив шукати сили для боротьби з пристрастю злопам’ятності та образливості в молитві:

«Милість ми надамо, навіть справимося зі своєю дратівливістю, але знести ганьбу та ще добром заплатити за неї – це вже зовсім неможливо нам. Це перешкода, яка відокремлює нас від Бога і яку ми і переступити не прагнемо, а переступити потрібно. Де шукати сили для цього? В молитві».

Не спокушатися тимчасовою відсутністю боротьби

Преподобний Макарій наставляв не спокушуватися, якщо здається, що пристрасть затихла, тому що це частіше буває від тимчасової відсутності боротьби, а не від того, що людина досягла безпристрасності:

«Ви обидві тепер знаходитеся поза тереном та боротьбою, тому і спокійні, поки війська осоружного не вчинили нападу. У вас направлена ворогом боротьба не проти когось іншого, а один проти одного – тому і потрібно готувати зброю проти ворога: самопокору, смирення та любов. А самовиправдання та зваблювання спокійним життям яке є в тобі, не приведе ні до чого доброго. Отже, раджу тобі триматися правил смиренномудрості, які вбивають пристрасті, а не уявного спокою, що тільки присипляє їх».

«Відпустите мале, відпуститься вам багато»

Преподобний Іосиф про злопам’ятність писав:

«Деякі взяли на себе праці та подвиги, щоб отримати прощення; але людина, що не пам’ятає зла, випередила його або їх, бо істинне слово: «Відпустите мале, відпуститься вам багато» (Лк. 6: 37; 1 Кор. 13: 1-8, 13)».

Преподобні отці наші, старці Оптинські, моліть Бога за нас, грішних!

Ольга Рожнева

Джерело: “Православие.RU”